Предыдущая публикация
,,Віднайшовши героїчний живий ідеал, нація вже не боїться ніяких фізичних ударів.
"
Олег Ольжич.
21 липня 1907 р народився
Олег Ольжич (О.Кандиба), — один із символів українського націоналізму і один з найпотужніших українських поетів першої половини ХХ століття, політичний діяч, археолог.
Загинув О.Ольжич в концтаборі Закзенгаус в червня 1944 р від жорстоких тортур на черговому допиті.
У батька його - відомого поета Олександра Олеся не витримало серце і він помер 22 липня 1944 р незабаром по тому, як дізнався про смерть сина Олега Ольжича.
("Все мені ти снишся, мій маленький сину...")
З дитинства Ольжич вирізнявся надзвичайними здібностями і силою волі, в свої неповні 23 роки захистив докторську дисертацію.
Маючи колосальний інтелектуальний потенціал, Олег Ольжич міг зробити блискучу наукову кар’єру на еміграції, але свідомо обрав важкий шлях борця за національну свободу. З 22 років він бере активну участь в діяльності ОУН...
Очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів і Революційний Трибунал Організації Українських Націоналістів...Був заступником Андрія Мельника, на чиєму боці залишився і після виокремлення бандерівської ОУН, хоча й болісно переживав цей розкол. Після арешту Мельника німцями Ольжич став першою особою в ОУН(М).
Як згадував пізніше один з його соратників: "Не стало Ольжича – поета і археолога, а народився Ольжич – революціонер, політичний діяч, людина, що кермує смертельною боротьбою, завдає важких ударів і готовий кожної хвилини від удару загинути"...
Гестапо заарештувало Олега Ольжича 25 травня 1944-го на квартирі у Львові. Його відправили у концтабір Заксенгаузен і жорстоко катували протягом двох тижнів. Однак він відмовився від будь-якої співпраці з німцями: «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!».
Помер у ніч на 10 червня від тортур на черговому допиті, який проводили гестапівці Вольф, Вірзінг і Шульц... ... Його трагічна доля символ трагедії України, з її одвічною боротьбою із зовнішнім ворогом і чварами у власному домі.
Він безуспішно намагався примирити “мельниківців” і “бандерівців” заради створення “500 тис. української армії ОУН“, здатної протистояти і нацистам, і комуністам.
В радянські часи вся інформація про Олега Ольжича була прихована від українців, заборонені його наукові праці з археології та збірки віршів “Рінь” (1935), “Вежі” (1940) і видана після смерті “Підзамче” (1946), хоча літературний критик Михайло Слабошпицький називав Ольжича українським Кіплінгом, а кожну строфу поета порівнював з кроком конкістадора або римського легіонера. Сам літератор суть свою передавав порівнянням себе з каменем, випущеним з Божої пращі;
Олег Ольжич — це приклад справжнього аристократа духу, відважного та жертовного ідеаліста, який готовий на все заради Батьківщини. Саме з таких велетів складається еліта кожної успішної нації.
ПОЕТ ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ.
Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо мистецтво і мана теорій.
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.
Що вибереш, чи образ бездоганний,
А чи прообраз для усіх один?
Міцніша віра і дзвінкіший чин
За словоблудіє і за тимпани!
Ось, сходить, виростає, розцвіта
Благословеніє не форми — суті.
Одвага. Непохитність. Чистота.
Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!..
“Рінь” 1935 р.
*****
Захочеш і будеш! В людині, затям,
Лежить невідгадана сила —
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням.
...Вперед, Україно! В Тебе — тяжкі стопи,
Пожари хат димляться з-під них.
Ні Росії, ні Європі
Не зрозуміти синів Твоїх!..
Следующая публикация
Нет комментариев