Предыдущая публикация
Я селянин.
Селянського роду не зраджу ніколи
Хай жайвір співа навесні.
Доріжкой прямою, як завжди крутою,
Іду по батьківській землі.
І радісно знати,та що й там казати-
Яка вона рідна , свята.
Відкриється взору цей клаптик простору
І ген аж за обрій сяга.
Врожай аби мати , про це треба дбати
Раніше вставать до зорі.
До праці берешся , аж серце сміється
Така дивовижна краса.
Тож пестити треба,батьківську цю землю
Потрібно це всім пам;ятать.
Як рідную неньку, священу цю землю
Всім серцем своїм шанувать.
Следующая публикация
Нет комментариев