Предыдущая публикация
Пора.
Вступило літо у права
А я ще досі не твоя
Блукаю десь між травами
І ходжу між дубравами.
Моя душа обіджена
Бо не тобі освідчена
Вона ще досі одинока
Бо зависті вона глибока.
Ой, як би хтіла щаслива бути
Одному йому щось співати
Свій твір душі весь показати
Пора покоси вже складати.
Така то літняя пора
То вітром то дощем палима
Така то доленька моя
Но, я щаслива.
Не маю права грішити долю
Усе складеться, все поволі
І засміються гаї і села
І буду знову я весела.
А літо хай права качає
Хай люд, те літо звеселяє
Бо надто літечко коротке
Але солодке, але солодке.
26.06.17.
Следующая публикация
Нет комментариев