Рідні Зозулинці

❄️❄️❄️❄️❄️

десь мороз волочить срібні дзвони – зачепив на білу кочергу, як снігур черевеньком червоним копошиться ранок у снігу, на горі крижується в запічку заспане ще сонце у штанцях, і як бубен котиться у річку, і собі валяється снігах, і сміється, й плеще у долоні аж бурульки падають в садок, і тепліють нібито холодні очі у розгублених грушок, і дорога – вигиблена дошка аж скрипить з-під моцної руки... грає ліс як дідова гармошка все мені, та все коломийки, скаче сонце у ліси різьблені, хвалиться собою до снігів... скільки в Бога музики для мене! скільки в мене Богови жалів... Власта Власенко