Предыдущая публикация
ТРІШКИ ГУМОРУ:
На карпатську полонину з лісу
виходять двоє “турістов”:
- Сматрі, гуцул косіт траву,
пайдьом, спросім дарогу.
- Тіха ти, сматрі: вон єво сумка
под кустом, падкрєпімса, пака он
нє відіт.
Швидко з’їли хліб, сало, випили
молоко, осміліли:
- Уходім втіхаря?
- Он нє відєл, пайдьом
папрікаливаємса с дурака.
- Ей, дєд, што дєлаєш?
- І вам доброго здоровя, хлопці!
Поки погода треба траву косити.
- А вот єслі би тєбє жена молока
нє дала, ти б касіл?
- Хлопці поки погода – тра
косити, води з джерела попив би
та й косив!
- А єслі хлєба нє дала би?
- Он малина, чорниці, якось би
перекусив. Кажу ж : є погода –
тре косити!
- А єслі сала нє дала би?
- Ото вже нє, не косив би: сонце
пече так, що піт тече по плечах,
аж донизу, і так в задниці пече,
що не лиш косити – ходити не
можеш, поки салом не помащу.
- *лять! Я тєбє гаваріл ГАВНО, а ти
“гарчіца, гарчіца”!
Следующая публикация
Нет комментариев