Херсонес

Було... пройшло... кудись поділось... Вві сні неначе привиділось.... Так сплинули кудись віки З чиєїсь легкої руки. Театри... портики... красоти... Були в пошані у спільноти... Бог вичурність, ажурність, спів Рукою людською творив. Жили... кохали і творили... Своїм життям простори гріли... Зосталися лише руїни Від вельмизнатної країни. О Херсонесе! Ти величний! В своїй красі лишився вічний !В руїнах навіть.....та якраз Не все здолати може час. І в тому ж небі - зорі ті ж - Та серце крається від сліз...