Для вояків ОУН-УПА Різдво завжди асоціювалося з надією на національне відродження рідного краю, здобуття Україною своєї державної незалежності. Тому на різдвяних листівках, які вони навіть у тяжких умовах підпілля намагалися виготовляти, щоб вітати друзів та рідних з Доброю Новиною – не лише янголи. Тут люди зі зброєю у руках ідуть поклонитися до скромної карпатської оселі, де Діва у вишиванці поєднала у собі риси їхніх матерів, коханих, сестер… Над хатиною сяє зірка – не радянська п’ятикутна, а ота справжня, Віфлеємська.
Будь-які святкування в УПА відбувалися лише тоді, коли в терені було достатньо спокійно. В іншому випадку, свята перетворювалися у звичайні повстанські будні: продовжувалась активна боротьба за Українську Державу. Проте все ж траплялася нагода відсвяткувати релігійні свята у часи затишшя.
Цей день повстанці намагалися проводити серед цивільного населення.
Ставши на Різдво постоєм у селі, повстанці УПА разом з селянами йшли до церкви, колядували, іноді навіть організовували імпровізовані вертепи.
Українські повстанці не забували й про боротьбу у святкові дні.
На інформаційному фронті їхньою основною зброєю були вітальні листівки, які поширювалися як і серед боївок УПА, так і серед звичайних людей по містах та селах.
Проте для ворога релігійні свята — це можливість розбити українське військо, скориставшись його слабкістю. Саме тому, командири відділів за жодних обставин не забували за безпеку та підтримували боєздатність свого відділу.
У святкові дні виставляли посилену охорону довкола місця постою, додержувалися конспірації. Обмежувалося, або взагалі заборонялося вживання спиртного.
Теренова сітка ОУН та Український Червоний Хрест за можливості старалися приготувати для бійців якісь подарунки: тютюн, сушені фрукти, сорочки чи рукавиці. Такі подарунки отримували поранені хлопці у шпиталях.
Проте, дедалі частіше, повстанці проводили свята в підпіллі, куди їм приносили свячені продукти.
Ось слова Повстанської коляди:
«Нова радість стала,
Яка не бувала
Над вертепом звізда ясна
Увесь засіяла.
Ой ти чуєш, брате,
Сумную новину:
Закували у кайдани
Нашу неньку Україну.
А Степан Бандера
На се споглядає
Здоймив руки до Ісуса,
Ісуса благає:
«Ісусе, мій милий,
Я Тебе благаю,
Поможи ми сю комуну
Вигнати із краю...»
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев