Предыдущая публикация
Участники
У всякого своє лихо,І в мене не тихо,Хоч не своє, позичене,А все-таки лихо.Нащо б, бачся, те згадувать,Що давно минуло,Будить бознає колишнє —Добре, що заснуло.Хоч і Яр той, вже до йогоІ стежки малоїНе осталось; і здається,Що ніхто й ногоюНе ступив там...
Левая колонка