Предыдущая публикация
Недільне Євангельське читання
ЯК ТИ, ДРУЖЕ, ВВІЙШОВ СЮДИ?..
В неділю чотирнадцяту по П’ятидесятниці читаємо Євангеліє від Матвія:
“А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм [первосвященникам та
фарисеям] притчами, кажучи: «Царство Небесне подібне одному цареві, що
весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати
тих, хто був на весілля запрошений, — та ті не хотіли прийти. Знову
послав він інших рабів, наказуючи: «Скажіть запрошеним: Ось я приготував
обід свій, закололи бики й відгодоване, — і все готове. Ідіть на
весілля!» Та вони злегковажили та порозходились, — той на поле своє, а
той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися та й
повбивали їх. І розгнівався цар, і послав своє військо, — і вигубив тих
убійників, а їхнє місто спалив. Тоді каже рабам своїм: «Весілля готове,
але недостойні були ті покликані. Тож ідіть на роздоріжжя, і кого тільки
спіткаєте, — кличте їх на весілля». І вийшовши раби ті на роздоріжжя,
зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімната
гістьми переповнилась.
Як прийшов же той цар на гостей
подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, та й
каже йому:«Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?» Той же
мовчав. Тоді цар сказав своїм слугам: «Зв’яжіть йому ноги та руки, та й
киньте до зовнішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів»... Бо
багато покликаних,- та вибраних мало” (Мф. 22.1-14).
Притча про
весільний бенкет в інтерпретації святого апостола Луки має назву притчі
про багату вечерю (див. Лк.14.16-24). Але духовний зміст обох цих
євангельських оповідей являється абсолютно ідентичним. Адже весілля
Господа нашого Ісуса Христа, Бога Слова, Премудрості Божої та Церкви —
це і є ота багата вечеря, що її спорядив Господь для вірних Своїх, і
якою знехтували ті віруючі, але не вірні, які “ збагатіли , і нічого не
потребують”, які вважають себе “багатими”, — багатими на віру, на
праведність, на розуміння істини (див. Об. 3.17).Сьогодні я хочу
висвітлити іще один цікавий аспект цієї притчі, а саме постать отого
“чоловіка, що у весільну одежу не вбраний”, якого відкинув Господь...
Що об’єднує усіх тих “людей з роздоріжжя, злих і добрих”, яких
закликали на весілля раби Божі? З яких роздоріж вони приходять до
Господа? І де взявся у них той одяг, що виявився перепусткою на
весільний бенкет? Дорога у біблійній мові — то життя, напрямок руху.
Роздоріжжя, розпуття — це вибір, пошук правдивого шляху. Господь
закликає тих, хто в цьому світі стоїть на розпутті, тих, хто шукає шлях
істини, шлях правди. А відтак і є праведником, а отже, вдягнувся у
весільну одіж праведності, адже біблійною мовою одяг — не що інше як
праведність. Що ж таке праведність, і хто такий праведник? Праведник —
це людина, яка: по-перше, шукає правду (стоїть на роздоріжжі, озирається
у пошуках правдивого шляху). По-друге, це людина, яка знаходить правду,
і знаходить її во Христі Ісусі, у вірі, що здійснюється любов’ю, як і
сказав Господь: “Я ¬— дорога, і правда, і життя” (Ів. 14.6). І,
по-третє, це людина, яка іде цією дорогою правди! Іде, хоча й на перших
кроках часто спотикається і падає. Іде, хоч на початку шляху її одяг
праведності й заплямований гріхом, і брудний від частих падінь, як
сказав пророк: “І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша —
немов поплямована одіж” (Іс. 64.6). Але “праведний сім раз впаде — та
зведеться, а безбожний в погибель впаде!” (Прип. 24.16).
От у
чому ключ! От чому серед покликаних і вибраних є як добрі, так і злі, як
досконалі, так і поки що гріховні. Гріховні, але вже крокуючі дорогою
правди, які вже ступили на шлях праведності, шлях смиренномудрості,
великий шлях очищення, що веде у життя вічне, і зусиллями долають його.
“Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!” (Пс.
16.5). Бо “всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Рим. 3.23). Бо “Коли
ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!”
(1Ів. 1.8).
Праведник — не означає безгрішний. Поділ на
праведників і грішників — це поділ згідно з напрямком ходи. Куди йдеш?
Камо грядеши?! — от основне питання, що визначає кінцевий результат:
спасіння або загибель. Куди йдеш? Яку дорогу обрав на роздоріжжі життя
свого? Чи з Єрихону в Єрусалим, з міста язичеського у місто правди? Чи
від смерті до життя? Чи з гріховності до святості? Якщо так, — то амінь!
Ти вбрався у весільну одіж і достойний сісти за весільним столом. Якщо ж
ні, якщо ж прийшов ти сюди тільки для того, аби отримати суто
матеріальні вигоди, стяжати лише матеріальні скарби, служити не Богові, а
мамоні, іти з Єрусалиму до Єрихону, до лихої пожадливості та
зажерливості, до нелюбовності, агресії, насильства, владолюбства й
пустомовства, — то що ти робиш тут ? Чи думаєш “вхопити Бога за бороду”,
занечистити Премудрість Божу духом насильства та користолюбства,
всістися у храмі як Бог і за бога себе видавати? Надаремне призивати
Ім’я Господнє і залишитись безкарним? Називатись християнином, будучи
антихристом? Хочеш обманути Того, Хто є Всюдисущим і Всевідаючим? “Не
обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може” (Гал. 6.7).
Як ти, друже, ввійшов сюди?..
З книги "Ключ Давидів" (єпископ Олег Ведмеденко).
Книга в електронному вигляді тут: http://vedmedenko.org.ua/books.php
Следующая публикация
Нет комментариев