А з нею прийшли цивілізація і прогрес – на місці сьогоднішньої будівлі №5 з’явилася споруда, яка давала прихисток одній з перших чернівецьких кав’ярень під назвою «Відень».
Тим часом в двоповерховій будівлі навпроти (первинно кав’ярня «Россіні Юніон» А. Тесажа) Бернгард Зільбер в 1879-ому відкрив своє власне кафе під назвою «Європа» (Cafe de l’Europe), яке швидко дістало популярності у місцевої заможної публіки з огляду на аматорський читацький прес-клуб при ньому, де окрім офіційних австро-угорських завжди в доступі були останні англійські, угорські, румунські, французькі, польські газети.
Але широка популярність серед вибагливих панів диктувала свої вимоги підтвердження високого статусу, тому після закінчення будівництва через вулицю нового величного триповерхового прибуткового будинку господар «німецького» (як кафе називали обивателі за переважання серед відвідувачів представників цієї національності) придивився його перший поверх для нової резиденції свого закладу – так у 1885 році «Європа» отримала новий будинок. На верхніх поверхах новобудови, зокрема, діяла контора об’єднання лісової промисловості «Буковина».
Статуя вісниці-Іриди олiмпiйських богiв в альковів на фасаді "Європи"
Зільбер окрім іншого (унікальна таємна рецептура дуже смачної кави) створював для своїх гостей на стільки вишуканi умови відпочинку, що вони могли задовольнити найвибагливішого аристократа: величезні дзеркала в масивних рамах, м’які оксамитові стільці на тонких кручених ніжках, віденський кришталь люстр, мармур столів…
В 1899-ому вже легендарна чернівецька «l’Europe» на Панській (тоді нім. Herrengasse) змінила господаря, її придбав власник розташованого далі по тій самій вулиці кінотеатру «Корсо» (Corso), Сало Штерн, який продовжив дотримуватися закладені попередником традиції: розкіш, затишок і комфорт, як складові успіху.
В рамках концепції існування протягом двох років була проведена масштабна реконструкція-осучаснення внутрішніх приміщень кафе в стилі модерн. Тому відкриття оновленого закладу в 1905-ому стало справжньою місцевою сенсацією, адже відвідувачів вразили нові дзеркала богемського скла, масивні бронзові світильники в міжвіконних нішах, картини на стінах.
В між воєнний період в будинку №5 містилося Управління інтернаціонального транспорту та комісія з перевезень, пізніше (десь 1934-й) до орендарів додалася фабрика деревообробки та декору інтер’єрів, яка не проіснувала в цих стінах і п’яти років – в 1939-ому москва і Берлін розпочали Другу світову війну за розподіл Європи навпіл.
Разом з повторною радянською окупацією 1944-ого прийшли руїна, ліквідація приватної власності та перехід ресторану на першому поверсі, якому пощастило неушкодженим пережити бойові дії, під опіку тресту державної системи громадського харчування. Як не дивно в колишньому вигляді кафе продовжило діяти аж до відвідин Чернівців в межах великого турне Україною нового очільника московського окупаційного режиму Микити Хрущова в 1954-ому. Наслідками його стало перейменування закладу на «Дністер» як початок трансформації з метою прилаштування під радянські стандарти – так з його інтер’єрів зникли унікальні дзеркала, нішеві лампи, витончені меблі, на заміну яким прийшли стiни з трафаретами, які не врятувала навіть майстерність випускника Віденської академії малярства Вельда.
Потім в колишні розкішні зали прийшла убогість п’ятиметрового натюрморту, дерматинових диванів, дешевих комплексних обідів… які протрималися аж до падіння чергового московського тоталітарного режиму та відродження української незалежності 1991 року, коли з відновленням законних прав громадян приміщення перейшли у приватну власність. На зараз перший поверх та підвалини споруди, як продовжувач столітніх кав’ярнево-ресторанних традицій займає «Панська ґуральня».
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев