Миколаєві 9 липня 1890 року. Склав екстерном іспити на атестат середньої освіти при 6-й Варшавській гімназії та вступив до Варшавського ветеринарного інституту. Серед студентів був одним із найбільших організаторів спектаклів та концертів українською мовою, працював серед солдат-українців і разом зі своїми товаришами ознайомлював їх з українською літературою й історією.
Наш земляк-миколаївець – полковник Армії УНР Костянтин Вротновський-Сивошапка - Copyright https://news.xn--pn-vmc 1915 р. після закінчення інституту був розподілений на посаду молодшого ветеринарного лікаря 4-го етапного батальйону, згодом - ветеринарний лікар Гренадерського саперного батальйону. У квітні 1917 р. - організатор українського руху в Гренадерському корпусі. Згуртував українців - ветеринарних лікарів і фельдшерів в Українську військову ветеринарну управу, яку й очолював.
Був делегований на II Всеукраїнський військовий з`їзд, де був обраний членом Українського генерального військового комітету (УГВК). З кінця липня 1917 р. - голова ветеринарної підсекції санітарно-медичного відділу УГВК, згодом - начальник ветеринарного відділу Українського генерального військового секретаріату. Починаючи з 01.11.1917 р. перебував на посаді начальника військово-ветеринарної управи Українського Генерального Військового Секретаріату, згодом - Військового міністерства Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. З 05.05.1919 р. - референт з національно-культурних справ Сірожупанного корпусу Дієвої армії УНР. З 22.05.1919 р. - командир окремого загону Сірожупанників, що мав охороняти Підволочиськ.
22.06.1920 р. обійняв посаду товариша (заступника) міністра народного господарства УНР. З 26.10.1920 р. був приділений до Військово-ветеринарної управи Військового міністерства УНР. З лютого 1921 р. - полковник Армії Української Народної Республіки.
Після поразки української революції в 1920 р. К.Г. Вротновський-Сивошапка разом зі своєю родиною виїхав до Варшави, де був батьків будинок. Щоб утримувати родину, йому довелося працювати на нічних роботах. Потім родина переїхала до міста Бидгощ.
Згодом український емігрант опинився в невеликому містечку Мрочі, де читав лекції в господарській школі. Коли матеріальні умови стали трохи кращими, Костянтин Германович міг не лише утримувати родину, але й надавати допомогу своїм товаришам по зброї, котрі були інтерновані в Польщі.
Після переїзду родини до м. Рівне К. Вротновський-Сивошапка певний час працював головним ветлікарем, брав активну участь у громадському житті, зокрема став ініціатором створення «Мистецького товариства», що дало можливість організувати виставки праць українських митців.
Мешкаючи у Рівному, Костянтин Германович відшукав могилу командувача Дієвої армії Української Народної Республіки генерал-хорунжого Василя Тютюнника. І, мабуть, з його ініціативи, як голови батьківського комітету Рівненської української приватної гімназії, на могилі генерала на кошти учнів гімназії було споруджено пам'ятник, що чудом зберігся до наших днів.
Помер Костянтин Германович Вротновський-Сивошапка 2 квітня 1929 року. Похований на Дубенському кладовищі міста Рівного.
На похорон з`їхалося чимало людей, у тому числі багато колишніх вояків та командирів УНР. Священик у своїй проповіді-прощанні сказав: «По тому великому згромадженню людей і великій кількості слів бачу, що ховаємо незвичайну людину».
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 1