Предыдущая публикация
Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Огієнка глибоко сумує з приводу непоправної втрати колеги, викладача, композитора Мельничука Бориса Дмитровича.
Світла пам’ять...
30 вересня 1939р. – 10 квітня 2022р.
Мельничук Борис Дмитрович – заслужений діяч мистецтв України (1997), викладач музично-теоретичних дисциплін Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка, композитор, музикознавець, народився 30 вересня 1939р. у місті Новоград-Волинський Житомирської області. Закінчив Донецький державний музично-педагогічний інститут у
1974р., факультет музикознавства. Працював музикантом духового оркестру (труба) в Одеському піхотному училищі ім. К.Є. Ворошилова (1955-1957); Одеському деревообробному заводі (1957-1960); Депо «Слобідка» Одеського трамвайно-тролейбусного управління (1960-1961); художнім керівником і диригентом духового оркестру Будинку культури с. Ліщин Житомирського району Житомирської області (1962-1965); директором, художнім керівником і диригентом духового оркестру і вокального ансамблю, викладачем філії Новоград-Волинської музичної школи (1965-1966); інспектором, методистом хорового та інструментального жанрів Методичної ради культури Житомирської обласної ради профспілок (1966-1968); методистом Житомирського обласного хорового товариства (1968-1971); викладачем, старшим викладачем музично-теоретичних дисциплін Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка (1971-2018).
Протягом 1973-2009рр. Мельничук Б. Д. - Голова асоціації композиторів Житомирського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки; 1993-2009рр. - Голова обласного клубу молодих композиторів Житомирської області.
Лауреат обласної комсомольської премії ім. М. Шпака за створення оркестру електронних інструментів «Естрадін». Лауреат (золота медаль) фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР (Київ, 1967р.). Лауреат обласної премії ім. Лесі Українки за створення музичного твору «Монолог» на вірші поетеси (1991р.), Лауреат (гран-прі) VI Всеукраїнського літературно-музичного фестивалю «Розстріляна молодість» за книги вокально-хорових творів «Запитаймо себе» та «Дарую вам Всесвіт» (м. Житомир, 2015р.).
Творча діяльність Мельничука Бориса Дмитровича багатогранна. Він поєднував педагогічну працю з науково-пошуковою, громадською та композиторською діяльністю. Йому належать музикознавчі наукові праці: «Формостворююча й виразна роль ладо-гармонії С. С. Прокоф’єва» (1974), «Роль кольору в опануванні гармонією. Інтенсивність, контрастність, рефлексії» (1978), «Особливості пісенного фольклору «Житомирського ареалу Полісся» (1990), «Відображення менталітету українського народу в творчій спадщині Кирила Стеценка» (1992), «Поліська музична фольклористика» (2010). Ним зібрано сім тисяч пісенних фольклорних одиниць. Сімсот із них розшифровано й увійшло у двотомник «Народні пісні Житомирщини» (1989). Окрім того, композитором відредаговано, упорядковано, написано статті й видано вісім авторських збірників пісень поліських композиторів і поетів: «Сію пісню-чарівницю» М. Гилюка (1994), «Солодка гіркота» В. Поприка (1998), «Білі журавлі» В. Демчук (2006), «Як вірило на мору» Є.Чупракова (2007), «Коростишівські зорі» А. Арцибасова (2007), «Заспівай, моє серце» В.Джуня (2015), «Я собі не зрадив» А. Малиновського, «Любви земной ориентир» Л. Павловської (2003) та колективних «Пісня долю вишила» (1991), «Думи чорної калини» (1994), «Тривоги зраненої кобзи» (1998), «Місто моє чарівне» (2006), «Гордість, гідність і любов» (2013).
Слід відмітити також його просвітницьку роботу. Понад 500 статей, історичних розвідок, нарисів, замальовок, дайджестів з музикознавства, фольклористики, краєзнавства, етнографії видрукувано у місцевій пресі, чимало сотень виступів на естраді, радіо, телебаченні, на зустрічах, конференція, семінарах тощо.
Як композитор писав вокальну музику. Добре володів технікою написання усіх видів і жанрів від пісні до кантати й опери включно. Інструментальну музику створював у разі необхідності як супровід до вокальних і хореографічних сцен і суто оркестрових розділів у виставах. Ігнорував будь-які супермодернові стилі й манери, тяжів до неокласицизму. Він - автор понад 200 музичних творів, серед них: пісенна опера «Літа молодії» на вірші Т. Г. Шевченка, музика до театральних вистав «Білі ночі» В. Панової та «Місто на світанку» А. Арбузова; кантати «Академік Сергій Корольов», «Українському народу», «Дума про поле»; балади «Ген зліта з великої любові», «Ти хотіла сина», «Монолог», «Лиш я один зумію» та ін..; пісенні цикли, твори для хорів, вокальних і вокально-інструментальних ансамблів.
Сумуємо, пам’ятаємо...
Следующая публикация
Комментарии 1