Предыдущая публикация
Борщик з глиняного горщика
Глиняний посуд є невід’ємним явищем народної культури. Найбільш поширеним глиняним посудом українців були горщики. З давнини цей вид посуду є поліфункціональним. Відповідно до призначення їх місткість була різною (від 0,5 л. до 40-50 л.). Дане дослідження присвячене лише одній з функцій горщика, а саме приготуванню у ньому страв у печі. Глиняні горщики були головним кухонним посудом: у них готували все – від борщу до десерту. Серед способів приготування їжі переважали варіння і тушкування. Конфігурація горщика пристосована для того, щоб раціонально використовувати жар вугілля, сприяє рівномірному розподілу тепла, забезпечує йому однорідне нагрівання, запобігаючи руйнуванню посудини. В господарстві середнього статку колись було до десятка горщиків різного розміру. Але ними дорожили, намагаючись продовжити строк користування.
Буряковий борщ і каша були повсякденними стравами в Україні на рубежі ХІХ–ХХ століття. Для приготування рідкої страви переважно користувалися горщиком, який називали борщівником. Борщ варили здебільшого в полив’яних горщиках. Досвідчені господині переконують, що саме в полив’яному горщику страва довше не псувалася. У кашнику, горщику, меншого розміру від борщівника, готували страви густої консистенції.
В Опішному, що на Полтавщині, кашники називали ще хамулою (від однойменної назви каші з крохмалю, манки). Найменшого розміру горщик – горщя (махітка) використовувався для приготування страв для дітей, у ньому також тримали масло, сметану тощо. Для перенесення гарячих страв у поле користувалися двійнятами – двома невеликими горщечками, з’єднаними ручкою-кільцем. В одному з них тримали рідку страву, в іншому – кашу, на Святвечір хрещеники носили в них хрещеним кутю та узвар. В горщиках великого розміру зазвичай готували страви для великої кількості людей, або, наприклад, повидло, узвар.
Перед приготуванням їжі в новому горщику його піддавали первісній обробці: виварювали, обливали гарячим молоком, змащували олією-смальцем для того, щоб він був міцнішим і страви вдавалися смачнішими.
Під час використання посудина набирала жиру, тому перед наступним використанням його намагалися виварити, поставивши з гарячою водою в піч. Посуд взагалі намагалися тримати в чистоті. Перед постом всі горщики, як і весь посуд, обов’язково випарювали кип’ятком. На Різдво намагалися купити новий горщик для куті. До речі, кутю ставили на стіл у тому горщику, в якому було її зварено.
Следующая публикация
Нет комментариев