Предыдущая публикация
Неймовiрно швидко плине час...
Ось i квiтень вiд нас утiкае...Збере всю нiжнiсть молодий травень, щоб вилити в буйноцвiт садiв та в одночас i засумуе, що не всi його дочекались... Так, гiрко сумуе наше село по Тетянi...Ось, що пише до мене в листi Валентина Ш, - " Ви знаете, все село не може повiрити, що Танi вже нема. Приходим до центру i така пустка,- чогось невистачае"...Весна прольеться сльозами дощiв i сади посмiхнуться усмiшкою Танi Вона буде з нами, в кожному подиху вiтерця в кожнiй квiтцi i в кожнiй вiчно молодiй весельцi. що заграе над селом!
Следующая публикация
Нет комментариев