#АЛюбецький
ХРИЗАНТЕМА
Чого цвітеш так пізно хризантемо,
Була ж весна і літо, дощ, тепло,
Тоді кому під зиму, ще й окремо
Саменька квітнеш, все ж бо відцвіло.
Ти бачиш – суне холод і морози,
Вітри північні, снігом замело,
Твоя пелюстка, ручки, ти не в змозі
Збороти студінь, личко аж стекло.
Чому не сіла й пічку затопила,
Зігріла б душу келихом вина,
Щоб вкотре гарна й мила, зчервоніла
Мене зустріла жіночко красна.
Тебе не було, доля заблукала,
Сховалось щастя в скриню під замки ,
Ключі від неї мальва заховала,
Любов забрала, вкрала на роки.
Її шукала, квіти проганяла,
Красу ділити з ними не могла,
Ніхто
Ніхто не знає, скільки я страждала…
Нарешті красень в мене… Знемогла.
ПРОСНИСЬ УКРАЇНО
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде. Т. Шевченко
Моя Україно! Славетна Вітчизно!
Чого ти зігнулась, стоїш і мовчиш–
На тебе ж вдягають кайдани на тризні,*
У карцер** садовлять, чого не кричиш.
Ти знову, як в давність, зробила помилку,
Залізла в багнюку, в ярмо ворогам…
Тебе ж обдирають немов би билинку,
Життя відбирають… тенета в’ють нам.
Хіба канібали*** тебе не навчили,
Століттями ж жила без слова й думок…
Порви ці угоди – трактати*****зогнилі,
Кермо поверни, бо ж лютує народ.
Віддала ти землю, вже й Харків не радий –
Не хоче це військо, пустинну орду,
Їх кирзові чоботи, стронц
Їх кирзові чоботи, стронцій і радій…
О, Боже, дай силу прогнати біду.
Розбий цю броню, на морі редути,
І йди до Європи, у кращі світи,
Росію забудь, бо повторяться Крути…
Ми віримо в тебе…лиш погань змети.
*Тризна – урочистий обід, багатолюдний
пишний бенкет
**Карцер – одиночна камера для в’язнів
***Канібал - жорстока, люталюдина; людоїд
****Трактат – наукова праця
14.07-23.07 2013р
БАЙДУЖІ МИ ЛЮДИ
Так й не зросли ми в сяйві золотім,
ще й досі тягне впасти на коліна
перед чужим напасником й своїм.
Н. Чир
Які то ми люди, але не татари:
пустошимо землю, байдужими стали,
лиш б’ємо поклони, зігнулись безглузді,
Шевченка забули, у порваній блузі,
й в потертих сандалях – бо ж правди не мали,
снували по тернах, в пустині блукали,
жили без просвітку, і духом при впали…
Нарешті нащадки катів розігнали.
Лиш тільки ми встали і лиця підняли,
як знову в тенета, в ярмо з ланцюгами…
Закони холопські й укази прийняли,
про мову забули, на тризні продали,
лакеями стали, півострів віддали…
Якби це всезнали, то б пращури встал
Якби це всезнали, то б пращури встали,
вони ж бо герої, боролись завзято,
п’ядь кожну єднали до нашої хати,
кордон боронили, співали у свята,
Вкраїну любили, вставали за брата...
Нема патріотів, ми ними не стали…
Бодай незалежність свою не проспали.
…Які ж то ми люди… на жаль не тунісці…
Щоб ними були, не сиділи б на місці,
прогнали б всю нечисть, по новому жили,
свободу впустили, й ворота закрили.
25.07-13.08 2013р.
ЗАДУМАЙМОСЬ
Згадайте братія моя…
Бодай те лихо не верталось,
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.
Т. Шевченко
Поборникам митного дайте картину,
Багровий малюнок минулих років…
Дивіться!.. Впізнали… Гулаг, тукраїну..
В тюремних решітках… Армадастволів.
Дивіться бо добре, оскому вжезбийте,
Нехай вас не тягнуть в ,,тайожний” ,,брати” …
Якщо?! То самі…Нам підмурок не рийте…
Ми хочемо волі, хай згинуть кати!
Вони гарцювали, в ярмо запрягали,
Вовки, людожери, ще гірші орди…
Багнетом і шротом до гетто зганяли –
В союз нерушимий, до пекла й біди.
Загарбал
Загарбали землю й твою Україно,
В кайдани обули, тавро на плечі…
Загнали у рабство, в безбожнуруїну:
У голод і холод, в безправ’я, вплачі…
Набачилась всього, в комуніпожила…
Іртиш, Колима, Магадан… рудники…
Вугілля й уран на-гора з нихносила,
Ті довгі сторіччя тягала візки.
Але ти не скорилась, під ноги невпала,
Тенета порвала, удавку з дротів,
Строщила флагшток, їх штандарт,простирадла,
Й підняла свої атрибути з віків.
Тріпочуть на вітрі вже наші знамена,
Мов синява неба й пшеничні лани –
По всій Україні: від Сум доХерсона…
В Донецьку і Львові пливутьпрапори.
…Вкраїно моя! Україно велична!
Ти вп’яте зродилась, піднялась зколін…
Кріпись бо, кати ж не поснулинавічно…
Ще й досі пускають стрілу навздогін.
10.08-27.08 2013р.
ТАКІ ВОНИ
Бодай кати їх постинали отих
царів, катів людських
Париж, Мадрид, Нью - Йорк, Мальдіви…
Круїз, літак… Космополіт*, крутий,
Його заводи, банки, вілли… -
Такий він наший лігарх, батий.
Вони тузи, чини, злодії,
Народне вкрали, гріш ціна отим…
Вовкам, лисам. Все мало, в мрії,
Згубили совість, лиш живуть одним, -
Як більше взяти, торбу збити,
Забрати надра, урожай з землі,
Й втекти на захід, в кіпрах звити
Гніздо для діток, рай, едем собі.
Ганьблятьбатьків і мову нашу,
Деруть з людей, мов з кріпаків оброк,<
Деруть з людей, мов з кріпаків оброк,
Бунчук купили, владну ,, кришу,’’
Загнали в бідність, у багно народ.
Розплата прийде, люд повстане,
Сокири, коси задзвенять, й підуть
За щастям… Гідність, правда встане, -
І буде рівність… Зло, біда втечуть.
*Космополіт – прибічник чужихтрадицій культури, патріотизму
03.08-10.08 2012р
НЕ БИЙТЕ МОВУ
Ренегати*, відступники віри,
Що знайшли ви поганого в слові, Розміняли ж батьків бузувіри**
На рубля й копійки… Безголові.
Вам не вдасться ніколи нехлюї,
Не дамо злу топтати розмову –
Ту, що в мами, вона ж у розвої…
Зупиніть лицеміри обмову.
Ви – облуда і ваші закони,
Завели нас в багно і руїну,
І радієте дурні, боввани,
Що розбили навпіл Україну.
Ну чого ви такі юродиві –
Бубните їм на користь, щоб дали
Московіти ті… Вони ж брехливі…
Обберуть й вас… Продажні шакали.
Вже такий був, той юда нездара,
Що продав за гріш душу Христову,
А що з цього?
А що з цього? Знаєте?… Неслава…
Схаменіться! Не бийте нам мову!
*Ренегат – зрадник
**Бузувір – недолюдок
20.09-29.09 2012р
Події в Києві на світанку 30.11. 2013р
спонукали до написання цього вірша
ДО БОЮ
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива…
Демонстрація сили, напруження м’язів –
Україна повстала, горить,
Невдоволення в масах, безчинство спецназів,
Ген свободи у жилах кипить.
Це Майдан, боротьба за людські ідеали,
Бо ж чини не туди повели,
Знов в Росію, їй нашу надію продали…
Не в Європу, в тайгу повели. Ми народ, нас не <
Не в Європу, в тайгу повели. Ми народ, нас не зломлять кийки і редути,
Всім не вистачить тюрем, дротів,
Ми не змиримось з вибором вашим…Не бути!
Суд бандитам! На нари катів!
Все побачать невдовзі продажні шакали,
Бо ж наруга, кров людська не вода,
Не стече, хоч навічно лишилися шрами…
Не пробачимо…кличе сурма!
30.11-03.12 2013р
БАТЬКОВЕ СЛОВО
…Я Рідне Слово обнімаю,
допоки розум не затих Н. Чир
Сину мій рідний, моє ти життя,
Радий, що в ньому не бачив руїну -
Мову ж Шевченка топтало сміття,
Думку Тичини, Драча… Україну.
Нашого слова боялась орда,
Рвала звитяжців, кидала за ґрати.
Вольність? – Не бути… і мови нема.
Тільки російська. Її панувати .
Бачиш рідненький, як важко жили,
Мова зайдегів кругом і повсюди,
Рідну, свою, все ж почути могли –
Вбити не дали. Хіба ж ми не люди?
Чуєш? Здійнялись круки і орли,
Давню мелодію знову заграли:
Мову вдушити… Лохи і козли…
Мати Росія… До неї погн
Мати Росія… До неї погнали.
Музику з пекла беріть до Москви,
Нашу ж просимо – грайте в Європі.
Ваші платівки – старі і криві,
Наші – свобідні, нові і без скрипів.
Поки тебе поучав, прихиляв,
Дивлюсь – намісник стис руки так міцно…
Правильно… бити отих шахраїв,
Змінюй мене. Дай їм кріпко і мітко!
Збоченцям й зрадникам, блазням хула!
Лесина ж пісня, Франка і Костенко
Ліра не згине. Їм слава й хвала!
Вбити не зможуть ці фоби сліченки.
20.06.-27.06 2012р
Імперські руки геть від України
Не вистачає слів, щоб висловити
огиду загарбникові. Смерть оку –
пантам!!! БЕЗ СЛІВ
Проклятий демон, спрут, потвора
Ввірвавсь до хати, в наш Майдан:
Розкинув клешні, гне в ,,гоморру’’ –
В союз ,,тайожний’’, в талібан.
Туди, до нього нас не втягнеш,
,,Любов’’ ту знаємо, ,,добро’’:
Тортури, гетто… де не глянеш
Плачі і стогін… ще й тавро.
В століттях пила кров з коріння,
Душила зародки в землі…
Гноїла в тюрмах… Сотворіння!
Росіє! Гаде! Згинь в імлі!
Росіє! Гаде! Згинь в імлі! Чого меча ти знов заносиш,
Стаєш на злочин, у війну,
Людей в Донбасі, рід колотиш…
Не буде! Скинемо в труну!
…Бідо, катюго, нас не зігнеш,
Багнет сховай, ним не кураж…
Сама від нього знай загинеш –
Розтрощиш пащу об Крим наш!!!
Слава захисникам Вітчизни!
Слава Україні!
01.03. 2014р
ГУМОРЕСКА, А МОЖЕ Й БУВАЛЬЩИНА
ПРИЙШОВ КУМ ДО КУМИ
В есемесці виклав кум промову:
,,Не сумуй кумасю, взавтра прилечу,
Лиш би сонце сіло за діброву…
Тож готуйсь рідненька, покохаємось вночі.’’
День пройшов, вже й вечір насідає,
А його не видно, канув мов вода,
Все в вікно Настуня заглядає,
Де він ходить любий, пізня ж бо пора.
А щоб кума добре їй зустріти,
Щоб її краса сподобалась йому,
Чоловіка треба десь подіти,
Де послати свого Колю і кому.
План тактичний визрів враз в дружини:
,,От що Коля! Знаєш…винна я сестрі…
Віднеси оце, ось цю торбину…
Не дивись на мене…очі звів пусті.’’
,,Ох, не знаюлюба, що віднести,
Я ніщо не брав, грошей не позичав’’…
<
,,Ах ти дурню? Хочеш слід замести –
А олію й сито…в квітні…вже згадав.’’
Що тут зробиш, мабуть слід віднести
Цей мішок сестрі, позичене добро,
Кум тим часом вектор, курс взяв брести
До куми. Стукає в вікно.
Як вона зраділа, крок ступила,
Вмить відкрила двері, засуву зняла,
Та й попала в руки, в міць…ну й сила…
Аж злякалась, стала нібито німа.
,,Ну привіт, як бачиш вліз я в гості,
Свій поклін приніс й дарунки ці тобі,
Від яких лиш чути спів і тости,
А як вип’єш…стане мило мов у сні.’’
,,Що то куме рідний за дарунки…
А-а-а…Давай сюди…а може сам клади,
Я ж піду швиденько лиш по чарки,
Почекай, присядь рідненький, підожди.’’
Враз кума накрила стіл: шампанське,
І коньяк, і пиво, сало і гриби…
Посідали рядом і по – панські
Брудершафт їм сплівся, руки і лоби.
Ще і другу випили герої,
Обійнялись, губи красні, аж горять,
Замахав руками, кум на волі,
Взяв за груди, (як два м’ячики бринять).
Їй незручно стало, що робити,
Як повестись… звала ж кума щоб прийшов,
Тож не може спротиву сказати…
Щоб не втік, бодай від неї не пішов.
,,Ну що ж куме, третю наливаю,
Пий рідненький, бачиш вдома я одна.’’
,,Ні, боюся Настю…чую…відчуваю…
Не полюблю тіло, зрадить голова.’’
,,Що ти, Ваську милий, ти ж не жінка,
Ти ж бо дужий, чарка бачиш ця мала…’’
Ці слова почув крізь сон Василько…
,,Що з тобою?... Куме!’’, - крикнула кума.
Що робити?…Боже!…Як прогнати
Цю біду, п’яницю…,, Ледарю… Вставай’’…
Підійшла й за плечі – геть із хати,
Марш від мене, іншу жінку йди й ,,кохай.’’
НАШІ КРАСУНІ
Які ви всі гарні, ви наші красуні,
Найкращі у світі жінки України,
Умілі майстрині, квітучі красолі*, З багрянцем на личку, мов маки у полі,
Розумні, ментальні, з харизмою волі,
З відвагою Жанни, борці у неволі,
Стійкі Роксолани, галантні Мадонни… –
Ось ваша душа, глибина, терикони.
Стать сильна вас любить і буде кохати:
В Поліссі, в Поділлі… Одеса й Карпати,
Ви наші богині, Венери без мови,
Жертовні в коханні, опора, остови.
Дозвольте вітати, Вам квіти вручати:
Тюльпан і троянду принести до хати,
Живіть Ви щасливо, років Вам багато,
Бадьорого настрою, Ваше ж бо свято.
*Красоля: однорічна декоративна рос-
лина з великими запашними квітками
яскравого кольору
03.03-08.03 2014р
ВІДГОМІН ЛЮБОВІ
Ступаю на стежку, душа завмирає,
Невже я зблудився, невже це вона?
Нема ж перехожих, ніхто не стрічає,
Лиш гребені й скиба… мов чорна сурма.
Вона ж існувала роками, від давно,
По ній не злічимо я миль подолав,
На енному метрі зустрілись неждано –
Побачення перше… її покохав.
Це істина давня, не фата моргана,
Усе це правдиво, повірте мені,
Бо ж дівчина й досі живе тут кохана,
Одначе не вийшла, сховалась в імлі.
Не вийшла, не сниться, вже інший кохає,
Забрав все минуле, від серця ключі,
До хати вже з іншого боку впускає,
Розбив перелаз, потрощив уночі.
Аж страшно, забула, невже я тут зайвий…
Де липа медова, розлога верба,
Й розквітлі черешні, смородина, айви,
Спориш кучеряви
Спориш кучерявий, шовкова трава.
…Стежина до хати давно призабута,
Колишнє кохання, любов на замку,
Обсипана зіллям, розлита отрута…
Плачі тож голосять про долю гірку.
14.07- 15.08 2013р.
ЛИПИ ЦВІТУТЬ…
Липи цвітуть, аромат по діброві,
Дух аж спиняє, насів на стежки,
Пахне повітря, складові п’янкові,
Зяють у небо, колишуть листки.
Липи цвітуть, позліталися бджоли,
(Запах медовий до них їх привів).
Гамір зчинили, гудуть баркароли*,
Линуть роями з усіх векторів.
Сонце щоранку шляхи вистилає,
Азимут** вірний до липи в гаю.
Дбає природа – ніхто не блукає –
Швидше б добратись до цього раю.
Липи притихли й бурхливе їх море –
Цвіту немає і мух – трудівниць,
Соти ж бо повні, нанесли в комори
Меду й перги до своїх годівниць.
Липи без листя, понурі,при впали,
Віти мов в сажі, осоружні висять –
Осінь холодна з дощами напала –
Літо прогнала… й бджолину цю рать.
*Баркарола –ліричний вокальний твір
мрійливого змісту з відтінком меланхолії
**Азимут –кут між заданим напрямомруху і напрямком на північ
19.06- 07.07 2013р.
ДУМИ МОЇ, ДУМИ
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай горить;
По селах голі плачуть діти –
Батьків немає...
Живемо в країні роківвже багато,
У вільній державі, то й правда своя,
Одначе втікає народ, мов проклятий,
В Європу, на захід, прогнала земля.
Куди не заглянеш – в село, а чи в місто,
Народ жебракує, у злиднях живе,
Хіба це не бачить вельможа в замісті;
Задумайтесь пане, бо бідний не жде.
І діти рідненькі холодні, не ситі,
Немов би з притул
Немов би з притулку, одинокі живуть,
Батьків їх немає, то ж горем прибиті…
Коли вже нарешті з гостинцем прийдуть.
Немає, немає, ні мами, ні тата,
Розпалися сім’ї, оселя глуха,
Сумує родина і стежка до хати…
По всій Україні ще й досі зима.
То ж треба чинам Кобзаря все ж читати,
Де слово пророка – петарда, стріла,
Трощило царизм, тюрму, каземати,
Знайде і його, лиш пора не прийшла.,
Вона все ж колись прилетить, мов шуліка
Гамселити кляту, нещасну біду,
(Вже разом з дітьмиі батьками), а кліка
Втече до ,,братів’’, у північну орду.
27.10-06.11 2013р
МОЯ МУЗА
Муза в уборе весны постучалась к поэту…
А.Блок
Муза до мене прийшла восени,
В пишному платті – палітра з квітками,
Разом з пегасом під співи струни…
Ліра їм вслід зі своїми піснями.
Дивно аж стало, невже це вона
Муза з пером, а я лиш аматор,
Тільки становлюсь, ще сірі слова,
Мабуть зарано, тікаю, не варто.
…Стань, зупинися, сідай до стола,
Ручку бери і закохуйся в мову…
Рима й метафора знай, щоб була,
Й вийдеш на простір, в широку дорогу.
З чого почати, де мова жива,
Звідки узяти…Чекай допомогу!
Знову і знову, у котре вона
Кинула світом крилату промову:
,, Знаєш людино, тут справа проста:
К
Кожен хто хоче – літає на крилах,
В тебе ж я бачу душа не пуста,
Зможеш і ти, небеса я відкрила”. Радість мене пронизала наскрізь,
Стану поетом, оце так подія!
Муза і ліра враз з вірша навстіж –
Станеш, доб’єшся, ти наша надія!
25.11-29.11 2013р
МОЯ ЗЕМЛЯ
Моя земля – то славна Україна:
Озера Шацькі, Чорне море, Крим, Донбас,
Дніпро широкий, Влтава, Буковина,
Сиваш, Карпати, Київ древній, Львів, Кривбас…
Й поля безмежні, й ситні чорноземи,
Волошки сині в житі, липа вздовж доріг,
І ті над нею Всесвіту системи,
Ліси, степи, на стежці вирослий моріг,
Сади вишневі, яблуні, калина,
Верба розлога, біля річки верболіз,
Десна, Дністер, Прут, Смотрич, Верховина -
Це все моє… Красою пройнятий наскрізь. Гіркийчорнобиль,атом ненависний
Розжарив вістря, в серце вдарив без жалю,
Насів, напав на неї… зло… нещасний…
Її й таку зранену житницю люблю.
Моя земля найкраща… аксіома*,
І прапор синьо – жовтий, мова, герб тризуб.
Для мене щастя жити тут… я вдома –
Моє життєве кредо, волі атрибут.
*Аксіома – незаперечна істина
ДИЛЕМІ НЕ БУТИ
День догоряє немов смолоскип,
Сутінки сірі на землю осіли.
Вечір тяжіє, мов осад… налип…
З темінню в парі до ранку засіли.
Місяць – молодик послав промінці,
Глянув з – за хмари, що небо покрили,
Блиснули зорі – бліді каганці –
Світла фотони* з бездни злетіли.
Небо вскипіло. Немов в казані
Бурхають кванти**, молекули, атом…
Кожен окремо, а разом одні -
Всесвіт… Хто ж світу незнаного автор?
Сонце – нейтрони, протони… ядро,
Куля киплячих, розпечених газів,
Тіло небесне, вогненне… зело***…
Знову ж – з чиєї це волі, указів.
Вічна, Безсмертна, Уміла Рука
Ліпить частинки, єднає докупи.
Розум Всес
Розум Всесильний з небес, здалека
Світом керує. Дилемі не бути!!!
*Фотон – частинка світла
**Квант – частинка – носійосновних властивостей
фізичного поля
*** Зело – дуже
12.09-19.08 2012р
ВІЧНЕ ЗЕРНО
200-ій річниці Великого Кобзаря присвячується
Роки минають - всесвіт поглинає,
Відходять в вічність, сходять з вівтаря,
Лиш рідна мова й слово не згасає,
Й велична Дума, пісня Кобзаря. Вже два сторіччя Моринці святкують,
Черкаси, Суми, Орськ і Петербург…
Пророку двісті, досі шлях торують
Прочани в Канів з світу, що навкруг Знаменну дату Північ відзначає, Південний, східний, західний кордон,
В містах і селахдума оживає, –
Шевченко з нами! Лине в унісон.
Митцю осанна!
Митцю осанна! Слава! Люд співає,
В підніжжі квіти,барвами горять,
Земля-планетагенія вітає,
Як символ волі, стяги майорять. …Роки проходять, та не віддаляють
Добу посіву дужогозерна,
Нехай хліби нащадки випікають
Із млива правди вільного млина.
ВАРНАК
Поет сказати – мабуть це замало:
Шевченко ж геній, вартий сану мудреця…
Трибун, борець за волю, в Думі вдало
Здійняв катів на вила, бив їх без кінця.
Варнак повстав, хребет строщив недолі,
(Перо взяв в руки, мужнє слово в боротьбу),
Щоб згибла бідність й рабство, гад в неволі…
Слова сказав пророчі, кинув у юрбу: ,,Знесіть царів – це враже, дике сім’я,
Сокири й барди в їхні трони запустіть,
Женіть, женіть прокляте це створіння,
Орді не дайте спочин , бийте всіх услід ’’.
Завчили ми Тарасе ці трактати,
Вче
Вчення це вічне, зрілі Думи, Заповіт,
Вкраїна вільна, в кожній хаті свято…
Не вмре, не вмерла…З гімном злинула у світ.
…Гора Чернеча, Канів, Дніпр широкий
Для тебе стали вічні, пухом ця земля,
Над нею вкотре чути ,, Сон’’ пророчий… Це вже нащадки в Думі славлять Кобзаря.
15.01.-24.01.2014р
НЕВІГЛАС
Поглянь у небо і спіймай сонета,
Який злітає з-під пера й руки…
Чого ти трубиш зі свого корнета?
Ти й так невіглас, хай беруть зірки.
Чого кричиш? Не смій мене картати!
Сонет писав бо ж я. Мої права!
Назад прийде. Ще дам тобі читати,
Чекай, моли. Ще не прийшла пора.
Ось бачиш – зразу, вмить зійшов із неба,
Читай, зубри, бо все просив, волав.
Чого спинився? Вже тобі не треба?...
Трубачу! Ноту ти чужу узяв.
Зірви ту ширму, що закрила очі.
Дивись – який ти є… фотопортрет.
В руках доляри і ще євро… Гроші.
Продавсь ти їм. А де ж пісні? ,,Поет’’?!
Дивися добре. Бач мішки, баули,
Багатство, золото… й чужі жінки.
Такі ви стали. Все святе забули,
Ти з ними всівся не в свої візки!</p
Ти з ними всівся не в свої візки!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 76
ХРИЗАНТЕМА
Чого цвітеш так пізно хризантемо,
Була ж весна і літо, дощ, тепло,
Тоді кому під зиму, ще й окремо
Саменька квітнеш, все ж бо відцвіло.
Ти бачиш – суне холод і морози,
Вітри північні, снігом замело,
Твоя пелюстка, ручки, ти не в змозі
Збороти студінь, личко аж стекло.
Чому не сіла й пічку затопила,
Зігріла б душу келихом вина,
Щоб вкотре гарна й мила, зчервоніла
Мене зустріла жіночко красна.
Тебе не було, доля заблукала,
Сховалось щастя в скриню під замки ,
Ключі від неї мальва заховала,
Любов забрала, вкрала на роки.
Її шукала, квіти проганяла,
Красу ділити з ними не могла,
Ніхто
...ЕщёХРИЗАНТЕМА
Чого цвітеш так пізно хризантемо,
Була ж весна і літо, дощ, тепло,
Тоді кому під зиму, ще й окремо
Саменька квітнеш, все ж бо відцвіло.
Ти бачиш – суне холод і морози,
Вітри північні, снігом замело,
Твоя пелюстка, ручки, ти не в змозі
Збороти студінь, личко аж стекло.
Чому не сіла й пічку затопила,
Зігріла б душу келихом вина,
Щоб вкотре гарна й мила, зчервоніла
Мене зустріла жіночко красна.
Тебе не було, доля заблукала,
Сховалось щастя в скриню під замки ,
Ключі від неї мальва заховала,
Любов забрала, вкрала на роки.
Її шукала, квіти проганяла,
Красу ділити з ними не могла,
Ніхто не знає, скільки я страждала…
Нарешті красень в мене… Знемогла.
21.04-01.05 2013рПРОСНИСЬ УКРАЇНО
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде. Т. Шевченко
Моя Україно! Славетна Вітчизно!
Чого ти зігнулась, стоїш і мовчиш–
На тебе ж вдягають кайдани на тризні,*
У карцер** садовлять, чого не кричиш.
Ти знову, як в давність, зробила помилку,
Залізла в багнюку, в ярмо ворогам…
Тебе ж обдирають немов би билинку,
Життя відбирають… тенета в’ють нам.
Хіба канібали*** тебе не навчили,
Століттями ж жила без слова й думок…
Порви ці угоди – трактати*****зогнилі,
Кермо поверни, бо ж лютує народ.
Віддала ти землю, вже й Харків не радий –
Не хоче це військо, пустинну орду,
Їх кирзові чоботи, стронц
...ЕщёПРОСНИСЬ УКРАЇНО
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде. Т. Шевченко
Моя Україно! Славетна Вітчизно!
Чого ти зігнулась, стоїш і мовчиш–
На тебе ж вдягають кайдани на тризні,*
У карцер** садовлять, чого не кричиш.
Ти знову, як в давність, зробила помилку,
Залізла в багнюку, в ярмо ворогам…
Тебе ж обдирають немов би билинку,
Життя відбирають… тенета в’ють нам.
Хіба канібали*** тебе не навчили,
Століттями ж жила без слова й думок…
Порви ці угоди – трактати*****зогнилі,
Кермо поверни, бо ж лютує народ.
Віддала ти землю, вже й Харків не радий –
Не хоче це військо, пустинну орду,
Їх кирзові чоботи, стронцій і радій…
О, Боже, дай силу прогнати біду.
Розбий цю броню, на морі редути,
І йди до Європи, у кращі світи,
Росію забудь, бо повторяться Крути…
Ми віримо в тебе…лиш погань змети.
*Тризна – урочистий обід, багатолюдний
пишний бенкет
**Карцер – одиночна камера для в’язнів
***Канібал - жорстока, люта
людина; людоїд
****Трактат – наукова праця
14.07-23.07 2013р
БАЙДУЖІ МИ ЛЮДИ
Так й не зросли ми в сяйві золотім,
ще й досі тягне впасти на коліна
перед чужим напасником й своїм.
Н. Чир
Які то ми люди, але не татари:
пустошимо землю, байдужими стали,
лиш б’ємо поклони, зігнулись безглузді,
Шевченка забули, у порваній блузі,
й в потертих сандалях – бо ж правди не мали,
снували по тернах, в пустині блукали,
жили без просвітку, і духом при впали…
Нарешті нащадки катів розігнали.
Лиш тільки ми встали і лиця підняли,
як знову в тенета, в ярмо з ланцюгами…
Закони холопські й укази прийняли,
про мову забули, на тризні продали,
лакеями стали, півострів віддали…
Якби це всезнали, то б пращури встал
...ЕщёБАЙДУЖІ МИ ЛЮДИ
Так й не зросли ми в сяйві золотім,
ще й досі тягне впасти на коліна
перед чужим напасником й своїм.
Н. Чир
Які то ми люди, але не татари:
пустошимо землю, байдужими стали,
лиш б’ємо поклони, зігнулись безглузді,
Шевченка забули, у порваній блузі,
й в потертих сандалях – бо ж правди не мали,
снували по тернах, в пустині блукали,
жили без просвітку, і духом при впали…
Нарешті нащадки катів розігнали.
Лиш тільки ми встали і лиця підняли,
як знову в тенета, в ярмо з ланцюгами…
Закони холопські й укази прийняли,
про мову забули, на тризні продали,
лакеями стали, півострів віддали…
Якби це всезнали, то б пращури встали,
вони ж бо герої, боролись завзято,
п’ядь кожну єднали до нашої хати,
кордон боронили, співали у свята,
Вкраїну любили, вставали за брата...
Нема патріотів, ми ними не стали…
Бодай незалежність свою не проспали.
…Які ж то ми люди… на жаль не тунісці…
Щоб ними були, не сиділи б на місці,
прогнали б всю нечисть, по новому жили,
свободу впустили, й ворота закрили.
25.07-13.08 2013р.
ЗАДУМАЙМОСЬ
Згадайте братія моя…
Бодай те лихо не верталось,
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.
Т. Шевченко
Поборникам митного дайте картину,
Багровий малюнок минулих років…
Дивіться!.. Впізнали… Гулаг, ту
країну..
В тюремних решітках… Армада
стволів.
Дивіться бо добре, оскому вже
збийте,
Нехай вас не тягнуть в ,,тайожний” ,,брати” …
Якщо?! То самі…
Нам підмурок не рийте…
Ми хочемо волі, хай згинуть кати!
Вони гарцювали, в ярмо запрягали,
Вовки, людожери, ще гірші орди…
Багнетом і шротом до гетто зганяли –
В союз нерушимий, до пекла й біди.
Загарбал
...ЕщёЗАДУМАЙМОСЬ
Згадайте братія моя…
Бодай те лихо не верталось,
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.
Т. Шевченко
Поборникам митного дайте картину,
Багровий малюнок минулих років…
Дивіться!.. Впізнали… Гулаг, ту
країну..
В тюремних решітках… Армада
стволів.
Дивіться бо добре, оскому вже
збийте,
Нехай вас не тягнуть в ,,тайожний” ,,брати” …
Якщо?! То самі…
Нам підмурок не рийте…
Ми хочемо волі, хай згинуть кати!
Вони гарцювали, в ярмо запрягали,
Вовки, людожери, ще гірші орди…
Багнетом і шротом до гетто зганяли –
В союз нерушимий, до пекла й біди.
Загарбали землю й твою Україно,
В кайдани обули, тавро на плечі…
Загнали у рабство, в безбожну
руїну:
У голод і холод, в безправ’я, в
плачі…
Набачилась всього, в комуні
пожила…
Іртиш, Колима, Магадан… рудники…
Вугілля й уран на-гора з них
носила,
Ті довгі сторіччя тягала візки.
Але ти не скорилась, під ноги не
впала,
Тенета порвала, удавку з дротів,
Строщила флагшток, їх штандарт,
простирадла,
Й підняла свої атрибути з віків.
Тріпочуть на вітрі вже наші знамена,
Мов синява неба й пшеничні лани –
По всій Україні: від Сум до
Херсона…
В Донецьку і Львові пливуть
прапори.
…Вкраїно моя! Україно велична!
Ти вп’яте зродилась, піднялась з
колін…
Кріпись бо, кати ж не поснули
навічно…
Ще й досі пускають стрілу навздогін.
10.08-27.08 2013р.
ТАКІ ВОНИ
Бодай кати їх постинали отих
царів, катів людських
Т. Шевченко
Париж, Мадрид, Нью - Йорк, Мальдіви…
Круїз, літак… Космополіт*, крутий,
Його заводи, банки, вілли… -
Такий він наший лігарх, батий.
Вони тузи, чини, злодії,
Народне вкрали, гріш ціна отим…
Вовкам, лисам. Все мало, в мрії,
Згубили совість, лиш живуть одним, -
Як більше взяти, торбу збити,
Забрати надра, урожай з землі,
Й втекти на захід, в кіпрах звити
Гніздо для діток, рай, едем собі.
Ганьблятьбатьків і мову нашу,
Деруть з людей, мов з кріпаків оброк,<
...ЕщёТАКІ ВОНИ
Бодай кати їх постинали отих
царів, катів людських
Т. Шевченко
Париж, Мадрид, Нью - Йорк, Мальдіви…
Круїз, літак… Космополіт*, крутий,
Його заводи, банки, вілли… -
Такий він наший лігарх, батий.
Вони тузи, чини, злодії,
Народне вкрали, гріш ціна отим…
Вовкам, лисам. Все мало, в мрії,
Згубили совість, лиш живуть одним, -
Як більше взяти, торбу збити,
Забрати надра, урожай з землі,
Й втекти на захід, в кіпрах звити
Гніздо для діток, рай, едем собі.
Ганьблятьбатьків і мову нашу,
Деруть з людей, мов з кріпаків оброк,
Бунчук купили, владну ,, кришу,’’
Загнали в бідність, у багно народ.
Розплата прийде, люд повстане,
Сокири, коси задзвенять, й підуть
За щастям… Гідність, правда встане, -
І буде рівність… Зло, біда втечуть.
*Космополіт – прибічник чужих
традицій культури, патріотизму
03.08-10.08 2012р
НЕ БИЙТЕ МОВУ
Ренегати*, відступники віри,
Що знайшли ви поганого в слові, Розміняли ж батьків бузувіри**
На рубля й копійки… Безголові.
Вам не вдасться ніколи нехлюї,
Не дамо злу топтати розмову –
Ту, що в мами, вона ж у розвої…
Зупиніть лицеміри обмову.
Ви – облуда і ваші закони,
Завели нас в багно і руїну,
І радієте дурні, боввани,
Що розбили навпіл Україну.
Ну чого ви такі юродиві –
Бубните їм на користь, щоб дали
Московіти ті… Вони ж брехливі…
Обберуть й вас… Продажні шакали.
Вже такий був, той юда нездара,
Що продав за гріш душу Христову,
А що з цього?
...ЕщёНЕ БИЙТЕ МОВУ
Ренегати*, відступники віри,
Що знайшли ви поганого в слові, Розміняли ж батьків бузувіри**
На рубля й копійки… Безголові.
Вам не вдасться ніколи нехлюї,
Не дамо злу топтати розмову –
Ту, що в мами, вона ж у розвої…
Зупиніть лицеміри обмову.
Ви – облуда і ваші закони,
Завели нас в багно і руїну,
І радієте дурні, боввани,
Що розбили навпіл Україну.
Ну чого ви такі юродиві –
Бубните їм на користь, щоб дали
Московіти ті… Вони ж брехливі…
Обберуть й вас… Продажні шакали.
Вже такий був, той юда нездара,
Що продав за гріш душу Христову,
А що з цього? Знаєте?… Неслава…
Схаменіться! Не бийте нам мову!
*Ренегат – зрадник
**Бузувір – недолюдок
20.09-29.09 2012р
Події в Києві на світанку 30.11. 2013р
спонукали до написання цього вірша
ДО БОЮ
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива…
Т. Шевченко
Демонстрація сили, напруження м’язів –
Україна повстала, горить,
Невдоволення в масах, безчинство спецназів,
Ген свободи у жилах кипить.
Це Майдан, боротьба за людські ідеали,
Бо ж чини не туди повели,
Знов в Росію, їй нашу надію продали…
Не в Європу, в тайгу повели. Ми народ, нас не <
...ЕщёПодії в Києві на світанку 30.11. 2013р
спонукали до написання цього вірша
ДО БОЮ
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива…
Т. Шевченко
Демонстрація сили, напруження м’язів –
Україна повстала, горить,
Невдоволення в масах, безчинство спецназів,
Ген свободи у жилах кипить.
Це Майдан, боротьба за людські ідеали,
Бо ж чини не туди повели,
Знов в Росію, їй нашу надію продали…
Не в Європу, в тайгу повели. Ми народ, нас не зломлять кийки і редути,
Всім не вистачить тюрем, дротів,
Ми не змиримось з вибором вашим…Не бути!
Суд бандитам! На нари катів!
Все побачать невдовзі продажні шакали,
Бо ж наруга, кров людська не вода,
Не стече, хоч навічно лишилися шрами…
Не пробачимо…кличе сурма!
30.11-03.12 2013р
БАТЬКОВЕ СЛОВО
…Я Рідне Слово обнімаю,
допоки розум не затих Н. Чир
Сину мій рідний, моє ти життя,
Радий, що в ньому не бачив руїну -
Мову ж Шевченка топтало сміття,
Думку Тичини, Драча… Україну.
Нашого слова боялась орда,
Рвала звитяжців, кидала за ґрати.
Вольність? – Не бути… і мови нема.
Тільки російська. Її панувати .
Бачиш рідненький, як важко жили,
Мова зайдегів кругом і повсюди,
Рідну, свою, все ж почути могли –
Вбити не дали. Хіба ж ми не люди?
Чуєш? Здійнялись круки і орли,
Давню мелодію знову заграли:
Мову вдушити… Лохи і козли…
Мати Росія… До неї погн
...ЕщёБАТЬКОВЕ СЛОВО
…Я Рідне Слово обнімаю,
допоки розум не затих Н. Чир
Сину мій рідний, моє ти життя,
Радий, що в ньому не бачив руїну -
Мову ж Шевченка топтало сміття,
Думку Тичини, Драча… Україну.
Нашого слова боялась орда,
Рвала звитяжців, кидала за ґрати.
Вольність? – Не бути… і мови нема.
Тільки російська. Її панувати .
Бачиш рідненький, як важко жили,
Мова зайдегів кругом і повсюди,
Рідну, свою, все ж почути могли –
Вбити не дали. Хіба ж ми не люди?
Чуєш? Здійнялись круки і орли,
Давню мелодію знову заграли:
Мову вдушити… Лохи і козли…
Мати Росія… До неї погнали.
Музику з пекла беріть до Москви,
Нашу ж просимо – грайте в Європі.
Ваші платівки – старі і криві,
Наші – свобідні, нові і без скрипів.
Поки тебе поучав, прихиляв,
Дивлюсь – намісник стис руки так міцно…
Правильно… бити отих шахраїв,
Змінюй мене. Дай їм кріпко і мітко!
Збоченцям й зрадникам, блазням хула!
Лесина ж пісня, Франка і Костенко
Ліра не згине. Їм слава й хвала!
Вбити не зможуть ці фоби сліченки.
20.06.-27.06 2012р
Імперські руки геть від України
Не вистачає слів, щоб висловити
огиду загарбникові. Смерть оку –
пантам!!! БЕЗ СЛІВ
Проклятий демон, спрут, потвора
Ввірвавсь до хати, в наш Майдан:
Розкинув клешні, гне в ,,гоморру’’ –
В союз ,,тайожний’’, в талібан.
Туди, до нього нас не втягнеш,
,,Любов’’ ту знаємо, ,,добро’’:
Тортури, гетто… де не глянеш
Плачі і стогін… ще й тавро.
В століттях пила кров з коріння,
Душила зародки в землі…
Гноїла в тюрмах… Сотворіння!
Росіє! Гаде! Згинь в імлі!
...ЕщёІмперські руки геть від України
Не вистачає слів, щоб висловити
огиду загарбникові. Смерть оку –
пантам!!! БЕЗ СЛІВ
Проклятий демон, спрут, потвора
Ввірвавсь до хати, в наш Майдан:
Розкинув клешні, гне в ,,гоморру’’ –
В союз ,,тайожний’’, в талібан.
Туди, до нього нас не втягнеш,
,,Любов’’ ту знаємо, ,,добро’’:
Тортури, гетто… де не глянеш
Плачі і стогін… ще й тавро.
В століттях пила кров з коріння,
Душила зародки в землі…
Гноїла в тюрмах… Сотворіння!
Росіє! Гаде! Згинь в імлі! Чого меча ти знов заносиш,
Стаєш на злочин, у війну,
Людей в Донбасі, рід колотиш…
Не буде! Скинемо в труну!
…Бідо, катюго, нас не зігнеш,
Багнет сховай, ним не кураж…
Сама від нього знай загинеш –
Розтрощиш пащу об Крим наш!!!
Слава захисникам Вітчизни!
Слава Україні!
01.03. 2014р
ГУМОРЕСКА, А МОЖЕ Й БУВАЛЬЩИНА
ПРИЙШОВ КУМ ДО КУМИ
В есемесці виклав кум промову:
,,Не сумуй кумасю, взавтра прилечу,
Лиш би сонце сіло за діброву…
Тож готуйсь рідненька, покохаємось вночі.’’
День пройшов, вже й вечір насідає,
А його не видно, канув мов вода,
Все в вікно Настуня заглядає,
Де він ходить любий, пізня ж бо пора.
А щоб кума добре їй зустріти,
Щоб її краса сподобалась йому,
Чоловіка треба десь подіти,
Де послати свого Колю і кому.
План тактичний визрів враз в дружини:
,,От що Коля! Знаєш…винна я сестрі…
Віднеси оце, ось цю торбину…
Не дивись на мене…очі звів пусті.’’
,,Ох, не знаю
люба, що віднести,
Я ніщо не брав, грошей не позичав’’…
<
...ЕщёГУМОРЕСКА, А МОЖЕ Й БУВАЛЬЩИНА
ПРИЙШОВ КУМ ДО КУМИ
В есемесці виклав кум промову:
,,Не сумуй кумасю, взавтра прилечу,
Лиш би сонце сіло за діброву…
Тож готуйсь рідненька, покохаємось вночі.’’
День пройшов, вже й вечір насідає,
А його не видно, канув мов вода,
Все в вікно Настуня заглядає,
Де він ходить любий, пізня ж бо пора.
А щоб кума добре їй зустріти,
Щоб її краса сподобалась йому,
Чоловіка треба десь подіти,
Де послати свого Колю і кому.
План тактичний визрів враз в дружини:
,,От що Коля! Знаєш…винна я сестрі…
Віднеси оце, ось цю торбину…
Не дивись на мене…очі звів пусті.’’
,,Ох, не знаю
люба, що віднести,
Я ніщо не брав, грошей не позичав’’…
,,Ах ти дурню? Хочеш слід замести –
А олію й сито…в квітні…вже згадав.’’
Що тут зробиш, мабуть слід віднести
Цей мішок сестрі, позичене добро,
Кум тим часом вектор, курс взяв брести
До куми. Стукає в вікно.
Як вона зраділа, крок ступила,
Вмить відкрила двері, засуву зняла,
Та й попала в руки, в міць…ну й сила…
Аж злякалась, стала нібито німа.
,,Ну привіт, як бачиш вліз я в гості,
Свій поклін приніс й дарунки ці тобі,
Від яких лиш чути спів і тости,
А як вип’єш…стане мило мов у сні.’’
,,Що то куме рідний за дарунки…
А-а-а…Давай сюди…а може сам клади,
Я ж піду швиденько лиш по чарки,
Почекай, присядь рідненький, підожди.’’
Враз кума накрила стіл: шампанське,
І коньяк, і пиво, сало і гриби…
Посідали рядом і по – панські
Брудершафт їм сплівся, руки і лоби.
Ще і другу випили герої,
Обійнялись, губи красні, аж горять,
Замахав руками, кум на волі,
Взяв за груди, (як два м’ячики бринять).
Їй незручно стало, що робити,
Як повестись… звала ж кума щоб прийшов,
Тож не може спротиву сказати…
Щоб не втік, бодай від неї не пішов.
,,Ну що ж куме, третю наливаю,
Пий рідненький, бачиш вдома я одна.’’
,,Ні, боюся Настю…чую…відчуваю…
Не полюблю тіло, зрадить голова.’’
,,Що ти, Ваську милий, ти ж не жінка,
Ти ж бо дужий, чарка бачиш ця мала…’’
Ці слова почув крізь сон Василько…
,,Що з тобою?... Куме!’’, - крикнула кума.
Що робити?…Боже!…Як прогнати
Цю біду, п’яницю…,, Ледарю… Вставай’’…
Підійшла й за плечі – геть із хати,
Марш від мене, іншу жінку йди й ,,кохай.’’
НАШІ КРАСУНІ
Які ви всі гарні, ви наші красуні,
Найкращі у світі жінки України,
Умілі майстрині, квітучі красолі*, З багрянцем на личку, мов маки у полі,
Розумні, ментальні, з харизмою волі,
З відвагою Жанни, борці у неволі,
Стійкі Роксолани, галантні Мадонни… –
Ось ваша душа, глибина, терикони.
Стать сильна вас любить і буде кохати:
В Поліссі, в Поділлі… Одеса й Карпати,
Ви наші богині, Венери без мови,
Жертовні в коханні, опора, остови.
Дозвольте вітати, Вам квіти вручати:
Тюльпан і троянду принести до хати,
Живіть Ви щасливо, років Вам багато,
Бадьорого настрою, Ваше ж бо свято.
...ЕщёНАШІ КРАСУНІ
Які ви всі гарні, ви наші красуні,
Найкращі у світі жінки України,
Умілі майстрині, квітучі красолі*, З багрянцем на личку, мов маки у полі,
Розумні, ментальні, з харизмою волі,
З відвагою Жанни, борці у неволі,
Стійкі Роксолани, галантні Мадонни… –
Ось ваша душа, глибина, терикони.
Стать сильна вас любить і буде кохати:
В Поліссі, в Поділлі… Одеса й Карпати,
Ви наші богині, Венери без мови,
Жертовні в коханні, опора, остови.
Дозвольте вітати, Вам квіти вручати:
Тюльпан і троянду принести до хати,
Живіть Ви щасливо, років Вам багато,
Бадьорого настрою, Ваше ж бо свято.
*Красоля: однорічна декоративна рос-
лина з великими запашними квітками
яскравого кольору
03.03-08.03 2014р
ВІДГОМІН ЛЮБОВІ
Ступаю на стежку, душа завмирає,
Невже я зблудився, невже це вона?
Нема ж перехожих, ніхто не стрічає,
Лиш гребені й скиба… мов чорна сурма.
Вона ж існувала роками, від давно,
По ній не злічимо я миль подолав,
На енному метрі зустрілись неждано –
Побачення перше… її покохав.
Це істина давня, не фата моргана,
Усе це правдиво, повірте мені,
Бо ж дівчина й досі живе тут кохана,
Одначе не вийшла, сховалась в імлі.
Не вийшла, не сниться, вже інший кохає,
Забрав все минуле, від серця ключі,
До хати вже з іншого боку впускає,
Розбив перелаз, потрощив уночі.
Аж страшно, забула, невже я тут зайвий…
Де липа медова, розлога верба,
Й розквітлі черешні, смородина, айви,
Спориш кучеряви
...ЕщёВІДГОМІН ЛЮБОВІ
Ступаю на стежку, душа завмирає,
Невже я зблудився, невже це вона?
Нема ж перехожих, ніхто не стрічає,
Лиш гребені й скиба… мов чорна сурма.
Вона ж існувала роками, від давно,
По ній не злічимо я миль подолав,
На енному метрі зустрілись неждано –
Побачення перше… її покохав.
Це істина давня, не фата моргана,
Усе це правдиво, повірте мені,
Бо ж дівчина й досі живе тут кохана,
Одначе не вийшла, сховалась в імлі.
Не вийшла, не сниться, вже інший кохає,
Забрав все минуле, від серця ключі,
До хати вже з іншого боку впускає,
Розбив перелаз, потрощив уночі.
Аж страшно, забула, невже я тут зайвий…
Де липа медова, розлога верба,
Й розквітлі черешні, смородина, айви,
Спориш кучерявий, шовкова трава.
…Стежина до хати давно призабута,
Колишнє кохання, любов на замку,
Обсипана зіллям, розлита отрута…
Плачі тож голосять про долю гірку.
14.07- 15.08 2013р.
ЛИПИ ЦВІТУТЬ…
Липи цвітуть, аромат по діброві,
Дух аж спиняє, насів на стежки,
Пахне повітря, складові п’янкові,
Зяють у небо, колишуть листки.
Липи цвітуть, позліталися бджоли,
(Запах медовий до них їх привів).
Гамір зчинили, гудуть баркароли*,
Линуть роями з усіх векторів.
Сонце щоранку шляхи вистилає,
Азимут** вірний до липи в гаю.
Дбає природа – ніхто не блукає –
Швидше б добратись до цього раю.
Липи притихли й бурхливе їх море –
Цвіту немає і мух – трудівниць,
Соти ж бо повні, нанесли в комори
Меду й перги до своїх годівниць.
Липи без листя, понурі,при впали,
Віти мов в сажі, осоружні висять –
Осінь холодна з дощами напала –
Літо прогнала… й бджолину цю рать.
<
...ЕщёЛИПИ ЦВІТУТЬ…
Липи цвітуть, аромат по діброві,
Дух аж спиняє, насів на стежки,
Пахне повітря, складові п’янкові,
Зяють у небо, колишуть листки.
Липи цвітуть, позліталися бджоли,
(Запах медовий до них їх привів).
Гамір зчинили, гудуть баркароли*,
Линуть роями з усіх векторів.
Сонце щоранку шляхи вистилає,
Азимут** вірний до липи в гаю.
Дбає природа – ніхто не блукає –
Швидше б добратись до цього раю.
Липи притихли й бурхливе їх море –
Цвіту немає і мух – трудівниць,
Соти ж бо повні, нанесли в комори
Меду й перги до своїх годівниць.
Липи без листя, понурі,при впали,
Віти мов в сажі, осоружні висять –
Осінь холодна з дощами напала –
Літо прогнала… й бджолину цю рать.
*Баркарола –ліричний вокальний твір
мрійливого змісту з відтінком меланхолії
**Азимут –кут між заданим напрямомруху і напрямком на північ
19.06- 07.07 2013р.
ДУМИ МОЇ, ДУМИ
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай горить;
По селах голі плачуть діти –
Батьків немає...
Т. Шевченко
Живемо в країні роківвже багато,
У вільній державі, то й правда своя,
Одначе втікає народ, мов проклятий,
В Європу, на захід, прогнала земля.
Куди не заглянеш – в село, а чи в місто,
Народ жебракує, у злиднях живе,
Хіба це не бачить вельможа в замісті;
Задумайтесь пане, бо бідний не жде.
І діти рідненькі холодні, не ситі,
Немов би з притул
...ЕщёДУМИ МОЇ, ДУМИ
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай горить;
По селах голі плачуть діти –
Батьків немає...
Т. Шевченко
Живемо в країні роківвже багато,
У вільній державі, то й правда своя,
Одначе втікає народ, мов проклятий,
В Європу, на захід, прогнала земля.
Куди не заглянеш – в село, а чи в місто,
Народ жебракує, у злиднях живе,
Хіба це не бачить вельможа в замісті;
Задумайтесь пане, бо бідний не жде.
І діти рідненькі холодні, не ситі,
Немов би з притулку, одинокі живуть,
Батьків їх немає, то ж горем прибиті…
Коли вже нарешті з гостинцем прийдуть.
Немає, немає, ні мами, ні тата,
Розпалися сім’ї, оселя глуха,
Сумує родина і стежка до хати…
По всій Україні ще й досі зима.
То ж треба чинам Кобзаря все ж читати,
Де слово пророка – петарда, стріла,
Трощило царизм, тюрму, каземати,
Знайде і його, лиш пора не прийшла.,
Вона все ж колись прилетить, мов шуліка
Гамселити кляту, нещасну біду,
(Вже разом з дітьмиі батьками), а кліка
Втече до ,,братів’’, у північну орду.
27.10-06.11 2013р
МОЯ МУЗА
Муза в уборе весны постучалась к поэту…
А.Блок
Муза до мене прийшла восени,
В пишному платті – палітра з квітками,
Разом з пегасом під співи струни…
Ліра їм вслід зі своїми піснями.
Дивно аж стало, невже це вона
Муза з пером, а я лиш аматор,
Тільки становлюсь, ще сірі слова,
Мабуть зарано, тікаю, не варто.
…Стань, зупинися, сідай до стола,
Ручку бери і закохуйся в мову…
Рима й метафора знай, щоб була,
Й вийдеш на простір, в широку дорогу.
З чого почати, де мова жива,
Звідки узяти…Чекай допомогу!
Знову і знову, у котре вона
Кинула світом крилату промову:
,, Знаєш людино, тут справа проста:
К
...ЕщёМОЯ МУЗА
Муза в уборе весны постучалась к поэту…
А.Блок
Муза до мене прийшла восени,
В пишному платті – палітра з квітками,
Разом з пегасом під співи струни…
Ліра їм вслід зі своїми піснями.
Дивно аж стало, невже це вона
Муза з пером, а я лиш аматор,
Тільки становлюсь, ще сірі слова,
Мабуть зарано, тікаю, не варто.
…Стань, зупинися, сідай до стола,
Ручку бери і закохуйся в мову…
Рима й метафора знай, щоб була,
Й вийдеш на простір, в широку дорогу.
З чого почати, де мова жива,
Звідки узяти…Чекай допомогу!
Знову і знову, у котре вона
Кинула світом крилату промову:
,, Знаєш людино, тут справа проста:
Кожен хто хоче – літає на крилах,
В тебе ж я бачу душа не пуста,
Зможеш і ти, небеса я відкрила”. Радість мене пронизала наскрізь,
Стану поетом, оце так подія!
Муза і ліра враз з вірша навстіж –
Станеш, доб’єшся, ти наша надія!
25.11-29.11 2013р
МОЯ ЗЕМЛЯ
Моя земля – то славна Україна:
Озера Шацькі, Чорне море, Крим, Донбас,
Дніпро широкий, Влтава, Буковина,
Сиваш, Карпати, Київ древній, Львів, Кривбас…
Й поля безмежні, й ситні чорноземи,
Волошки сині в житі, липа вздовж доріг,
І ті над нею Всесвіту системи,
Ліси, степи, на стежці вирослий моріг,
Сади вишневі, яблуні, калина,
Верба розлога, біля річки верболіз,
Десна, Дністер, Прут, Смотрич, Верховина -
Це все моє… Красою пройнятий наскрізь. Гіркийчорнобиль,атом ненависний
Розжарив вістря, в серце вдарив без жалю,
Насів, напав на неї… зло… нещасний…
Її й таку зранену житницю люблю.
...ЕщёМОЯ ЗЕМЛЯ
Моя земля – то славна Україна:
Озера Шацькі, Чорне море, Крим, Донбас,
Дніпро широкий, Влтава, Буковина,
Сиваш, Карпати, Київ древній, Львів, Кривбас…
Й поля безмежні, й ситні чорноземи,
Волошки сині в житі, липа вздовж доріг,
І ті над нею Всесвіту системи,
Ліси, степи, на стежці вирослий моріг,
Сади вишневі, яблуні, калина,
Верба розлога, біля річки верболіз,
Десна, Дністер, Прут, Смотрич, Верховина -
Це все моє… Красою пройнятий наскрізь. Гіркийчорнобиль,атом ненависний
Розжарив вістря, в серце вдарив без жалю,
Насів, напав на неї… зло… нещасний…
Її й таку зранену житницю люблю.
Моя земля найкраща… аксіома*,
І прапор синьо – жовтий, мова, герб тризуб.
Для мене щастя жити тут… я вдома –
Моє життєве кредо, волі атрибут.
*Аксіома – незаперечна істина
ДИЛЕМІ НЕ БУТИ
День догоряє немов смолоскип,
Сутінки сірі на землю осіли.
Вечір тяжіє, мов осад… налип…
З темінню в парі до ранку засіли.
Місяць – молодик послав промінці,
Глянув з – за хмари, що небо покрили,
Блиснули зорі – бліді каганці –
Світла фотони* з бездни злетіли.
Небо вскипіло. Немов в казані
Бурхають кванти**, молекули, атом…
Кожен окремо, а разом одні -
Всесвіт… Хто ж світу незнаного автор?
Сонце – нейтрони, протони… ядро,
Куля киплячих, розпечених газів,
Тіло небесне, вогненне… зело***…
Знову ж – з чиєї це волі, указів.
Вічна, Безсмертна, Уміла Рука
Ліпить частинки, єднає докупи.
Розум Всес
...ЕщёДИЛЕМІ НЕ БУТИ
День догоряє немов смолоскип,
Сутінки сірі на землю осіли.
Вечір тяжіє, мов осад… налип…
З темінню в парі до ранку засіли.
Місяць – молодик послав промінці,
Глянув з – за хмари, що небо покрили,
Блиснули зорі – бліді каганці –
Світла фотони* з бездни злетіли.
Небо вскипіло. Немов в казані
Бурхають кванти**, молекули, атом…
Кожен окремо, а разом одні -
Всесвіт… Хто ж світу незнаного автор?
Сонце – нейтрони, протони… ядро,
Куля киплячих, розпечених газів,
Тіло небесне, вогненне… зело***…
Знову ж – з чиєї це волі, указів.
Вічна, Безсмертна, Уміла Рука
Ліпить частинки, єднає докупи.
Розум Всесильний з небес, здалека
Світом керує. Дилемі не бути!!!
*Фотон – частинка світла
**Квант – частинка – носій
основних властивостей
фізичного поля
*** Зело – дуже
12.09-19.08 2012р
ВІЧНЕ ЗЕРНО
200-ій річниці Великого Кобзаря присвячується
Роки минають - всесвіт поглинає,
Відходять в вічність, сходять з вівтаря,
Лиш рідна мова й слово не згасає,
Й велична Дума, пісня Кобзаря. Вже два сторіччя Моринці святкують,
Черкаси, Суми, Орськ і Петербург…
Пророку двісті, досі шлях торують
Прочани в Канів з світу, що навкруг Знаменну дату Північ відзначає, Південний, східний, західний кордон,
В містах і селахдума оживає, –
Шевченко з нами! Лине в унісон.
Митцю осанна!
...ЕщёВІЧНЕ ЗЕРНО
200-ій річниці Великого Кобзаря присвячується
Роки минають - всесвіт поглинає,
Відходять в вічність, сходять з вівтаря,
Лиш рідна мова й слово не згасає,
Й велична Дума, пісня Кобзаря. Вже два сторіччя Моринці святкують,
Черкаси, Суми, Орськ і Петербург…
Пророку двісті, досі шлях торують
Прочани в Канів з світу, що навкруг Знаменну дату Північ відзначає, Південний, східний, західний кордон,
В містах і селахдума оживає, –
Шевченко з нами! Лине в унісон.
Митцю осанна! Слава! Люд співає,
В підніжжі квіти,барвами горять,
Земля-планетагенія вітає,
Як символ волі, стяги майорять. …Роки проходять, та не віддаляють
Добу посіву дужогозерна,
Нехай хліби нащадки випікають
Із млива правди вільного млина.
04.11-16.11 2013р.ВАРНАК
200-ій річниці Великого Кобзаря присвячується
Поет сказати – мабуть це замало:
Шевченко ж геній, вартий сану мудреця…
Трибун, борець за волю, в Думі вдало
Здійняв катів на вила, бив їх без кінця.
Варнак повстав, хребет строщив недолі,
(Перо взяв в руки, мужнє слово в боротьбу),
Щоб згибла бідність й рабство, гад в неволі…
Слова сказав пророчі, кинув у юрбу: ,,Знесіть царів – це враже, дике сім’я,
Сокири й барди в їхні трони запустіть,
Женіть, женіть прокляте це створіння,
Орді не дайте спочин , бийте всіх услід ’’.
Завчили ми Тарасе ці трактати,
Вче
...ЕщёВАРНАК
200-ій річниці Великого Кобзаря присвячується
Поет сказати – мабуть це замало:
Шевченко ж геній, вартий сану мудреця…
Трибун, борець за волю, в Думі вдало
Здійняв катів на вила, бив їх без кінця.
Варнак повстав, хребет строщив недолі,
(Перо взяв в руки, мужнє слово в боротьбу),
Щоб згибла бідність й рабство, гад в неволі…
Слова сказав пророчі, кинув у юрбу: ,,Знесіть царів – це враже, дике сім’я,
Сокири й барди в їхні трони запустіть,
Женіть, женіть прокляте це створіння,
Орді не дайте спочин , бийте всіх услід ’’.
Завчили ми Тарасе ці трактати,
Вчення це вічне, зрілі Думи, Заповіт,
Вкраїна вільна, в кожній хаті свято…
Не вмре, не вмерла…З гімном злинула у світ.
…Гора Чернеча, Канів, Дніпр широкий
Для тебе стали вічні, пухом ця земля,
Над нею вкотре чути ,, Сон’’ пророчий… Це вже нащадки в Думі славлять Кобзаря.
15.01.-24.01.2014р
НЕВІГЛАС
Поглянь у небо і спіймай сонета,
Який злітає з-під пера й руки…
Чого ти трубиш зі свого корнета?
Ти й так невіглас, хай беруть зірки.
Чого кричиш? Не смій мене картати!
Сонет писав бо ж я. Мої права!
Назад прийде. Ще дам тобі читати,
Чекай, моли. Ще не прийшла пора.
Ось бачиш – зразу, вмить зійшов із неба,
Читай, зубри, бо все просив, волав.
Чого спинився? Вже тобі не треба?...
Трубачу! Ноту ти чужу узяв.
Зірви ту ширму, що закрила очі.
Дивись – який ти є… фотопортрет.
В руках доляри і ще євро… Гроші.
Продавсь ти їм. А де ж пісні? ,,Поет’’?!
Дивися добре. Бач мішки, баули,
Багатство, золото… й чужі жінки.
Такі ви стали. Все святе забули,
Ти з ними всівся не в свої візки!</p
...ЕщёНЕВІГЛАС
Поглянь у небо і спіймай сонета,
Який злітає з-під пера й руки…
Чого ти трубиш зі свого корнета?
Ти й так невіглас, хай беруть зірки.
Чого кричиш? Не смій мене картати!
Сонет писав бо ж я. Мої права!
Назад прийде. Ще дам тобі читати,
Чекай, моли. Ще не прийшла пора.
Ось бачиш – зразу, вмить зійшов із неба,
Читай, зубри, бо все просив, волав.
Чого спинився? Вже тобі не треба?...
Трубачу! Ноту ти чужу узяв.
Зірви ту ширму, що закрила очі.
Дивись – який ти є… фотопортрет.
В руках доляри і ще євро… Гроші.
Продавсь ти їм. А де ж пісні? ,,Поет’’?!
Дивися добре. Бач мішки, баули,
Багатство, золото… й чужі жінки.
Такі ви стали. Все святе забули,
Ти з ними всівся не в свої візки!