Предыдущая публикация
УКРАЇНА МОЖЕ СТАТИ ПОСТАЧАЛЬНИКОМ ЗБРОЇ ДЛЯ КРАЇН НАТО
ZN.UA
Опитування читачів
03 сiчня, 2025, 08:30
Поділитися
Україна може стати постачальником зброї для країн НАТО
САУ "Богдана"
© Getty Images
Тарас Ємчура
Автор
Тарас Ємчура
Керівник сектору «Оборонна політика» BRDO, аналітик
Не потрібно бути військовим експертом, аби зрозуміти простий, але дуже важливий факт: для виживання України як держави нам потрібні люди, зброя та ресурси. Те, що для одних звучить як чергова банальщина, для інших є щоденним викликом і нетривіальним завданням, що не має простого рішення.
Гроші на зброю можна взяти з її експорту
Протягом останніх десяти років я ретельно стежу за динамікою відносин між державними замовниками та підприємствами оборонно-промислового комплексу. Попри симбіоз двох секторів, назвати їхні відносини партнерськими буде перебільшенням.
Кількість державних замовлень із 2022 року сягнула астрономічних значень. Навіть складна бюрократія та обмеження щодо норм прибутку не змогли зупинити зростання галузі. Особливо відчутно це у сфері БПЛА.
Так, 2022 року було лише сім українських сертифікованих постачальників безпілотників, тоді як станом на літо 2024-го їх кількість становила вже 87, а загальна кількість українських компаній, долучених до виробництва безпілотних систем, за різними оцінками, зросла до 500.
Водночас справедливо буде зазначити, що держава створила сприятливі умови для масштабування виробництва, особливо у сфері безпілотних технологій. Було розроблено понад 20 революційних законів і нормативно-правових актів, якими скасували ПДВ і мито на комплектуючі для БПЛА, спростили допуск нових систем озброєння до експлуатації, збільшили маржинальність державних контрактів до 25% (у країнах НАТО цей показник — 17%), запровадили цілу низку реально робочих механізмів закупівель.
Упродовж останніх трьох років дрони купували всі: волонтерські фонди й органи місцевого самоврядування, військові частини та Держспецзв’язку, міністерства й закупівельні агенції, мережі АЗС і навіть релігійні громади.
Маховик індустрії набрав шалених обертів. Якщо 2023 року міністр оборони на зустрічі з виробниками заявляв: «Скільки б ви не виробили, я у вас усе куплю», то вже 2024-го виробники БПЛА кажуть про значний надлишок виробничих потужностей і досить активно просувають ідею дозволу на експорт.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Українські розвідники отримали на озброєння новітній дрон-невидимку
Чи є експорт військової продукції зваженим рішенням?
Безумовно, ідея експорту, на перший погляд, виглядає дуже привабливою. Експортні контракти не обмежені рівнем прибутку. Наприклад, як заявляв Тарас Чмут, комплекс БПЛА, який у нас продається за 220 тис. дол., за кордоном може коштувати 500 тис. дол. Налагодження експорту — це додатковий валютний виторг, робочі місця та інвестиції. Це також можливість більше інвестувати в розроблення та масштабувати виробництво, що своєю чергою знизить собівартість продукції, але покращить її якість.
Загалом очікується, що завдяки експорту державний бюджет на закупівлі може зрости, а собівартість військової продукції — знизитися, й це дасть змогу постачати нашим захисникам більше зброї. Водночас у неформальних розмовах із окремими представниками країн-партнерів і в деяких медіа висловлюються побоювання щодо потенційних репутаційних ризиків. На їхню думку, відкриття експортного вікна для українського озброєння може стати додатковим аргументом для тих, хто вимагає зменшити чи припинити військову допомогу нам. Мовляв, чому інші країни мають надавати зброю безоплатно, якщо Україна здатна сама її вигідно продавати?
Такі наративи, навіть якщо вони неофіційно артикульовані, можуть упливати на суспільні настрої в країнах-союзниках, де є певна втома від тривалої війни. Тому врахування цих ризиків є важливим у формуванні стратегії подальшого розвитку українського військового експорту та його публічного сприйняття.
Навіть незначне падіння обсягів допомоги, приміром, на 5–10% у грошовому еквіваленті, означатиме мільярди недоотриманої зброї. Це буде дуже відчутно, й компенсувати цю втрату не вийде.
Інше питання: куди ми збираємося експортувати й кого витіснимо з цих ринків? Так, справді, українські безпілотні системи часто дешевші й ефективніші, ніж західні аналоги, а це означатиме, що компанії країн-партнерів можуть втрачати прибутки через нашу присутність на інших ринках. Як на це відреагують ради директорів найбільших оборонних гігантів, лобісти яких уже не перший рік переконують політиків у столицях держав-партнерів надавати нові пакети допомоги Україні? Зараз для багатьох із них наша держава — це можливість отримати нові контракти. Але що буде, коли Україна стане не можливістю, а конкурентом?
Зменшення обсягів військової допомоги через російський вплив на суспільні настрої в наших союзників — це лише один із потенційних негативних сценаріїв.
Інші ризики ховаються в частині геополітичних наслідків експортних контрактів. Поняття «колективний Захід» є надто спрощеним і не відображає різноманіття політичних поглядів і мережі партнерств, вибудуваних окремими країнами. Ставлення наших союзників до різних країн і регіонів може істотно різнитися. Хитросплетіння інтересів на Близькому Сході, присутність Китаю на Африканському континенті, політичне різноманіття Південної Америки — це дипломатичне мінне поле, на якому дуже легко схибити.
ZN.UA
Опитування читачів
03 сiчня, 2025, 08:30
Поділитися
Україна може стати постачальником зброї для країн НАТО
САУ "Богдана"
© Getty Images
Тарас Ємчура
Автор
Тарас Ємчура
Керівник сектору «Оборонна політика» BRDO, аналітик
Не потрібно бути військовим експертом, аби зрозуміти простий, але дуже важливий факт: для виживання України як держави нам потрібні люди, зброя та ресурси. Те, що для одних звучить як чергова банальщина, для інших є щоденним викликом і нетривіальним завданням, що не має простого рішення.
Гроші на зброю можна взяти з її експорту
Протягом останніх десяти років я ретельно стежу за динамікою відносин між державними замовниками та підприємствами оборонно-промислового комплексу. Попри симбіоз двох секторів, назвати їхні відносини партнерськими буде перебільшенням.
Кількість державних замовлень із 2022 року сягнула астрономічних значень. Навіть складна бюрократія та обмеження щодо норм прибутку не змогли зупинити зростання галузі. Особливо відчутно це у сфері БПЛА.
Так, 2022 року було лише сім українських сертифікованих постачальників безпілотників, тоді як станом на літо 2024-го їх кількість становила вже 87, а загальна кількість українських компаній, долучених до виробництва безпілотних систем, за різними оцінками, зросла до 500.
Водночас справедливо буде зазначити, що держава створила сприятливі умови для масштабування виробництва, особливо у сфері безпілотних технологій. Було розроблено понад 20 революційних законів і нормативно-правових актів, якими скасували ПДВ і мито на комплектуючі для БПЛА, спростили допуск нових систем озброєння до експлуатації, збільшили маржинальність державних контрактів до 25% (у країнах НАТО цей показник — 17%), запровадили цілу низку реально робочих механізмів закупівель.
Упродовж останніх трьох років дрони купували всі: волонтерські фонди й органи місцевого самоврядування, військові частини та Держспецзв’язку, міністерства й закупівельні агенції, мережі АЗС і навіть релігійні громади.
Маховик індустрії набрав шалених обертів. Якщо 2023 року міністр оборони на зустрічі з виробниками заявляв: «Скільки б ви не виробили, я у вас усе куплю», то вже 2024-го виробники БПЛА кажуть про значний надлишок виробничих потужностей і досить активно просувають ідею дозволу на експорт.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Українські розвідники отримали на озброєння новітній дрон-невидимку
Чи є експорт військової продукції зваженим рішенням?
Безумовно, ідея експорту, на перший погляд, виглядає дуже привабливою. Експортні контракти не обмежені рівнем прибутку. Наприклад, як заявляв Тарас Чмут, комплекс БПЛА, який у нас продається за 220 тис. дол., за кордоном може коштувати 500 тис. дол. Налагодження експорту — це додатковий валютний виторг, робочі місця та інвестиції. Це також можливість більше інвестувати в розроблення та масштабувати виробництво, що своєю чергою знизить собівартість продукції, але покращить її якість.
Загалом очікується, що завдяки експорту державний бюджет на закупівлі може зрости, а собівартість військової продукції — знизитися, й це дасть змогу постачати нашим захисникам більше зброї. Водночас у неформальних розмовах із окремими представниками країн-партнерів і в деяких медіа висловлюються побоювання щодо потенційних репутаційних ризиків. На їхню думку, відкриття експортного вікна для українського озброєння може стати додатковим аргументом для тих, хто вимагає зменшити чи припинити військову допомогу нам. Мовляв, чому інші країни мають надавати зброю безоплатно, якщо Україна здатна сама її вигідно продавати?
Такі наративи, навіть якщо вони неофіційно артикульовані, можуть упливати на суспільні настрої в країнах-союзниках, де є певна втома від тривалої війни. Тому врахування цих ризиків є важливим у формуванні стратегії подальшого розвитку українського військового експорту та його публічного сприйняття.
Навіть незначне падіння обсягів допомоги, приміром, на 5–10% у грошовому еквіваленті, означатиме мільярди недоотриманої зброї. Це буде дуже відчутно, й компенсувати цю втрату не вийде.
Інше питання: куди ми збираємося експортувати й кого витіснимо з цих ринків? Так, справді, українські безпілотні системи часто дешевші й ефективніші, ніж західні аналоги, а це означатиме, що компанії країн-партнерів можуть втрачати прибутки через нашу присутність на інших ринках. Як на це відреагують ради директорів найбільших оборонних гігантів, лобісти яких уже не перший рік переконують політиків у столицях держав-партнерів надавати нові пакети допомоги Україні? Зараз для багатьох із них наша держава — це можливість отримати нові контракти. Але що буде, коли Україна стане не можливістю, а конкурентом?
Зменшення обсягів військової допомоги через російський вплив на суспільні настрої в наших союзників — це лише один із потенційних негативних сценаріїв.
Інші ризики ховаються в частині геополітичних наслідків експортних контрактів. Поняття «колективний Захід» є надто спрощеним і не відображає різноманіття політичних поглядів і мережі партнерств, вибудуваних окремими країнами. Ставлення наших союзників до різних країн і регіонів може істотно різнитися. Хитросплетіння інтересів на Близькому Сході, присутність Китаю на Африканському континенті, політичне різноманіття Південної Америки — це дипломатичне мінне поле, на якому дуже легко схибити.
Следующая публикация
Нет комментариев