Предыдущая публикация
🍁 Декілька тез про північнокорейський фактор у цій війні.
Більшість експертів, у тому числі колишній голова СЗР Микола Маломуж, надають багато доказів того, що стратегічно росія, поспішаючи вичавити військовий максимум до 20 січня, швидко втрачає резерви.
Вони вже відчувають дефіцит в артилерії та боєприпасах різних типів, танків, БТР. Тому на штурми пускають зазвичай піхоту, зберігаючи бронетехніку для більш системних атак.
Виробництво, яке налагоджено в рф, не є ефективним, оскільки ворог зазнає щодня величезних втрат. За 2,5 місяця росія фактично втрачає цілу розгорнуту армію – це і жива сила, і техніка, і боєприпаси, і артилерія.
Тому, звичайно, ерефія потребує великих постачань. У Кремлі розраховують на Північну Корею та Іран. Але Іран і сам перебуває у стані кризи, тому постачати боєприпаси, як раніше через Каспій, він не може. Постачання балістики також призупинено. Тому основна ставка у контексті поповнення дефіциту робиться саме на КНДР.
Насамперед, це боєприпаси різних типів, тому що вони підходять до російських, це артилерія, БТР, а також балістичні ракети, які вже фіксувалися в Тюмені – вони переміщалися з Північної Кореї.
Очевидно, що ця лінійка працює. Вона не є вирішальною за обсягами постачання, це близько 5%. Але вона знижує дефіцит на пріоритетних напрямках – Курському, Курахівському, Покровському. Проте, стратегічно це не вплине на ситуацію, тому що Північна Корея має обмежені ресурси, якщо говорити про масштабні поставки. Крім того, ці озброєння не відповідають стандартам якості, які потрібні для сучасного бою.
Також надходитимуть контингенти живої сили (ще буде 10-15 тисяч штиків), сотні артилерійських систем, будуть ракетні системи - можливо, також кілька сотень.
Проте, це не буде вирішальним. Також треба брати до уваги якість північнокорейських ракет. За негласними даними, 40% цих боєприпасів або вогневих засобів працюють неефективно або є недостатньо якісними, щоб завдавати ударів – не долітають, падають, часто вибухають. Це не ті засоби, які дозволять мати перевагу на полі бою.
То ж, північнокорейський фактор в умовах критичного обмеження постачань з Ірану не став повноцінним у цьому сенсі.
Знаєте, в інтервʼю Зеленського я умовно погодився лише з двома тезами: з тим, що без гарантій США все інше марне (про це я напишу пізніше) і з тим, що до кінця січня ЗСУ мають шанс стабілізувати фронт.
Щоб продовжити йти вперед весною путіну доведеться вибирати: або проводити додаткову мобілізацію і стратегічно нищівний перекіс економіки в сторону ВПК, або ж приставати на якісь домовленості з Трампом і закінчення гарячої фази війни.
Так що не від хорошого життя кремлівський упир залучає до цієї війни мілітарні загони синів Чучхе. Подивимось, як воно буде далі, а поки «насолодитесь» святкуванням Нового року у Пхеньяні (на відео).
01:10
Следующая публикация
Нет комментариев