Предыдущая публикация
Когда говорят про реформы, у меня всегда один вопрос.
Каких реформ вы ждёте от людей, которым абсолютно удобно их отсутствие? Ну зачем ИМ реформы? Козлы против капусты?
----
Одного разу я несла свою заяву про відпустку на підпис в кабінет головного лікаря. Двері були відчинені, тому я стала випадковим свідком цікавої розмови. В кабінеті пили каву головний лікар і завідувач відділенням, з яким вони були найліпшими друзями. Головний лікар, усміхаючись, розповідав своєму другові, що на нього дуже багато скарг від пацієнтів й співробітників, тому завтра на пʼятихвилинці буде шоу. Він так і сказав — буде шоу. Щоб нікому не спало на думку писати якісь колективні скарги. Адже головний лікар сам призначив свого друга на посаду, тому теж несе відповідальність.
І дійсно, на наступний день головний лікар кричав, стукав по столу й сварив завідуючого відділення так, що в того було червоне обличчя й тремтіли руки. А потім прочитав наказ про догану.
Після пʼятихвилинки співробітники в кулуарах тільки й обговорювали, що нарешті головний лікар виправить ситуацію й нарешті справедливість перемогла.
А я згадувала вчорашню усмішку головного лікаря, яку не бачила, але яка відчувалася навіть через стіни його кабінету.
Знаєте, яке найбільше моє власне досягнення за останні три роки?
Я навчилася керувати своїми враженнями, а отже мати тверезу голову й можливість зберегти своє ментальне й фізичне здоровʼя.
Зараз всі обговорюють МСЕК, прокурорів - інвалідів й створюється картинка боротьби з корупцією й реформування. І реформувати це все буде той самий міністр, який просуває закон про створення гетто для медичних працівників з красивою назвою — медичне самоврядування; той самий міністр, який відводить очі, коли його питають про мільярди коштів, які були зібрані на відновлення ОХМАТДИТу. Тобто, «реформування» буде саме таким, як і відновлення дитячої лікарні. В цій ситуації постраждають тільки люди з інвалідністю і їх родини, які повинні збирати довідки й проходити всі ці комісії, але вже в умовах тотального безладу.
Коли керуєш своїми враженнями, то бачиш, що як тільки зростає соціальне напруження або кепські справи на фронті, то обовʼязково кидається кістка.
Бо ніхто не задає наразі питання — що на фронті? А всі вивчають діагнози прокурорів. Це важливіше. Навіть моя консьєржка вже знає види інсультів, при яких дають інвалідність. Це стало важливішим навіть за «План Перемоги» президента. Чому щось стало важливішим за фронт і перемогу?
Відповідайте собі самі.
Коли керуєш своїми враженнями, ніколи не станеш мимовільним учасником шоу, яке проплачено ворогами.
Завтра я чергую, в мене буде купа пацієнтів, але думаю про інше. Я думаю про те, що завтра привезуть до Києва дві понівечені автівки з «нуля»
І мені начхати на діагнози прокурорів. Чесно.
Наталья Яремчук
Следующая публикация
Нет комментариев