Предыдущая публикация
Поетична сторінка.
Матери.
Говорят,что родителей мы выбираем,
Прежде чем быть рожден на планете Земля.
И за это я,мама тебе благодарен,
Что для жизни своей ,мамой выбрал тебя.
Ты, дарила мне жизнь,ты сражалась с болезнью,
Когда та у меня,жизнь не раз хотела отнять.
В это трудно поверить,но твои все деяния,
Доброту любовь ласку даже и не сосчитать.
Ведь не хватить всех цифр,что бы все подытожить,
Как не хватить и слов,чтоб спасибо сказать.
Прими нашу любовь,пожелание,спасибо,
Что сумела ты нас,четверых воспитать.
Пятым был наш отец,он у нас, не подарок.
Понимал и ценил не всегда он тебя.
Но ты,мать -молодец,не смотря на все это.
Ты была его жизнь,не жалела себя.
А любовь?Не всегда и не просто ,
От тебя, её нам получить.
Любовь была для нас воспитатель.
Её нужно еще й заслужить.
Это правда и в этом вся мудрость.
Воспитатель любовь,не розга.
И за все говорим мы спасибо!
Что смогла воспитать всех нас й меня.
Говорят,что все тяжести в жизни,
Бог дал нам,что бы нас испытать.
Все невзгоды,все трудности в жизни,
Не смогли они Вас запугать.
Следующая публикация
Комментарии 5
А в пам"яті знову Чорнобиль
Як тяжко про це нам згадати тепер
Бо серце ще й досі голосить
Як важко згадати донині ті дні
Коли роз"їзджалися люди
Не знали вони, що вже більше сюди
Повік вороття їм не буде
Не знали вони, що у ріднім селі
Стежки заростуть бур"янами,
Що більше ніколи не підуть вони
У рідний лісок за грибами
Минають літа, та неможемо ми
Змиритися з думками тими,
Що більше ніколи вже ми не пройдем
Стежками, де босі ходили
М.Кирилюк(Колесник)
Стоїть пусте село
Колись жили тут сім"ями
Всім весело було
Та вмить усе змінилося
Підкралася біда
Усі кудись роз"їхались
Від рідного села
Завмерло все довкола
Не чуть пташиний спів
Лишилася лиш церква
Стоять серед руїн.
М.Кирилюк(Колесник)
http://ok.ru/velikiekle/album/52975242576098/542583560930
Посміхнись.
Посміхнись,коли кривди і невзгоди,
Твоє щастя захочуть згубить.
Посміхнись,бо примусить не можна,
Щоб любили тебе і любить.
Посміхнись,коли думки приходять,
Що грошей на прожиток нема.
Посміхнись, бо усе тимчасово,
Як весна,літо,осінь,зима.
Посміхнись, бо в турботах не бачиш,
Що на колір зелена трава.
Що без хмар голубу у нас небо,
Що смачна із криниці вода.
Посміхнись,як брехню хтось говорить,
Бо на жаль не всі люди св"яті.
Посміхнись,бо життя в нас єдине.
...ЕщёТо з усмішкою і проживи.
Посміхнись,як хвороба "дістане&
Посміхнись.
Посміхнись,коли кривди і невзгоди,
Твоє щастя захочуть згубить.
Посміхнись,бо примусить не можна,
Щоб любили тебе і любить.
Посміхнись,коли думки приходять,
Що грошей на прожиток нема.
Посміхнись, бо усе тимчасово,
Як весна,літо,осінь,зима.
Посміхнись, бо в турботах не бачиш,
Що на колір зелена трава.
Що без хмар голубу у нас небо,
Що смачна із криниці вода.
Посміхнись,як брехню хтось говорить,
Бо на жаль не всі люди св"яті.
Посміхнись,бо життя в нас єдине.
То з усмішкою і проживи.
Посміхнись,як хвороба "дістане",
На жаль часто болить голова.
Посміхнись,нам жити потрібно,
Бо найкраще майбутнє-життя.
Посміхнись,і скажи собі твердо.
Що згубити сам хочеш себе.
Бо проблеми свої в собі носиш,
І на них вся увага в тебе.
Посміхнись,коли бачиш безвихідь,
І рахуєш ,що жити сенсу нема.
Посміхнись,це думки так лиш рахують,
І прийми,що життя в нас,- це гра.
І нехай сльози відчаю й горя,
Не блищать у твоїх же очах.
Посміхнись так,щоб твоя ця усмішка
Щосекунди була устах.