Предыдущая публикация
Доріг у світі так багато Та мила серцю лиш одна, Яка веде у рідну хату, У щасті тут жила сім'я.
Тут було затишно і тепло. Батьки - два сизих голуби, Дітей привітно зустрічали І обіймали нас крильми.
У хаті добро панувало І ніжність огортала нас, Любові до людей навчала Наша матуся у свій час.
Для тата все було під силу, Мав руки й серце золоте. Навчав нас шанувать родину І старість, бо до всіх прийде.
Коли ж в дорогу ми збирались, По їх щоках сльози текли, Їм не хотілося прощатись: Ще хай би діти побули.
Тепер самотньо стоїть хата, Немає там наших батьків Та досі на добро багата Чекає хата нас усіх.
Ми приїжджаємо на свята У рідну хату, рідний дім. Пригадуємо маму й тата, Нам любих серцю й дорогих.
Следующая публикация
Нет комментариев