https://www.youtube.com/watch?v=kMTJjvt4q8k
ЩАСЛИВА В НИХ БУЛА СІМ'Я
(Присвята родині Базилевичів)
Щаслива в них була сім'я!
Її кохав він до безтями.
Найкращі в донечок ім'я,
І оченята, як у мами.
Три донечки, мов маків цвіт!
Любов у серці оживала.
Він дарував їм цілий світ -
Душа від радості співала.
Тривожні зорі у вікні...
Про горе небо їм кричало!
Один лиш вибух - і в вогні
Родини їхньої не стало.
Матуся й донечки малі
Злетіли Ангелами в небо.
А він лишився на землі,
Услід кричав їм, що не треба!
У чому тут його вина?
Вони жили б ще так щасливо...
Навіщо нам оця війна!?
Так більше жити неможливо!
Вже стільки горя принесла.
Та волі нашої не вбили!
Навіщо нам вона була?-
Скажіть мені, Небесні Сили!
Вони казали, що брати,
Прийшли неначе б визволяти.
Ви - нелюди, страшні кати!
Вам нашу волю н
Вам нашу волю не здолати!
Судитиме вас Бог сповна,
І в пеклі місця буде мало,
За всіх дітей, яких війна,
Навіки в небеса забрала!
Автор: Антоніна Яковенко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 4
ЩАСЛИВА В НИХ БУЛА СІМ'Я
(Присвята родині Базилевичів)
Щаслива в них була сім'я!
Її кохав він до безтями.
Найкращі в донечок ім'я,
І оченята, як у мами.
Три донечки, мов маків цвіт!
Любов у серці оживала.
Він дарував їм цілий світ -
Душа від радості співала.
Тривожні зорі у вікні...
Про горе небо їм кричало!
Один лиш вибух - і в вогні
Родини їхньої не стало.
Матуся й донечки малі
Злетіли Ангелами в небо.
А він лишився на землі,
Услід кричав їм, що не треба!
У чому тут його вина?
Вони жили б ще так щасливо...
Навіщо нам оця війна!?
Так більше жити неможливо!
Вже стільки горя принесла.
Та волі нашої не вбили!
Навіщо нам вона була?-
Скажіть мені, Небесні Сили!
Вони казали, що брати,
Прийшли неначе б визволяти.
Ви - нелюди, страшні кати!
Вам нашу волю н
...ЕщёЩАСЛИВА В НИХ БУЛА СІМ'Я
(Присвята родині Базилевичів)
Щаслива в них була сім'я!
Її кохав він до безтями.
Найкращі в донечок ім'я,
І оченята, як у мами.
Три донечки, мов маків цвіт!
Любов у серці оживала.
Він дарував їм цілий світ -
Душа від радості співала.
Тривожні зорі у вікні...
Про горе небо їм кричало!
Один лиш вибух - і в вогні
Родини їхньої не стало.
Матуся й донечки малі
Злетіли Ангелами в небо.
А він лишився на землі,
Услід кричав їм, що не треба!
У чому тут його вина?
Вони жили б ще так щасливо...
Навіщо нам оця війна!?
Так більше жити неможливо!
Вже стільки горя принесла.
Та волі нашої не вбили!
Навіщо нам вона була?-
Скажіть мені, Небесні Сили!
Вони казали, що брати,
Прийшли неначе б визволяти.
Ви - нелюди, страшні кати!
Вам нашу волю не здолати!
Судитиме вас Бог сповна,
І в пеклі місця буде мало,
За всіх дітей, яких війна,
Навіки в небеса забрала!
Автор: Антоніна Яковенко