Забіліли сади, обійнявшись так ніжно з весною,
І, немов наречені, вдягнули красиві плаття.
Посміхнулись струмочки небесно ясною водою
І, немов в перегонах, помчали кудись в небуття.
Вже плакуча верба над водою розчісує віти,
Перший ключ журавлиний із неба курличе привіт,
Ми удвох із тобою за руки узявшись, мов діти,
Кольоровими фарбами наш намалюємо світ.
Світ, в якому ніколи не будуть гриміти гармати,
Де в новинах зі Сходу не буде трагічних вістей.
Намалюємо світ, у якому усміхнена мати
Біля хати чекатиме внуків своїх і дітей.
Хай цієї весни заквітує духмяно калина,
Вітер зло все розгонить з донбаських широких степів.
Щоб ніколи не вмерла красива моя Україна!
І не згинула слава про мужніх всіх наших синів!
Забіліли сади, обійнявшись так ніжно з весною...
І немов наречені вдягнули красиві плаття.
Немов діти щасливі, за руки узявшись з тобою,
У своїй Україні своє проживемо життя.
09.04.2017р. Павло Мельник
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев