МОЄ СЕЛО ДЛЯ МЕНЕ НАЙРІДНІШЕ

Моє село для мене найрідніше
І наймиліше місце на землі,
Тут промайнуло все моє дитинство
І босоніж пробігло по стерні.
Моє село з духмяними садами,
Пахучим ароматом чебрецю,
І солов"їними чарівними піснями...
Як не любити цю красу?
А небо над селом все синє-синє,
Гайок зелений, Свірхова гора,
В долині річка між горбами мила,
І до води сільська йде череда.
Парком іду стежиною до ставу,
З горбка збіжу до гроту джерела,-
Водичка в ньому, як сльозинка, чиста,
Холодна, світла і така смачна.
Коли приходить свято Великоднє,
То пахне ковбаса і коровай,
І крашанки в корзинці, хліб і паска,
Гостинні люди тут зустрінуть вас.
Десь змовкла пісня про кохання,
У вишнях загули хрущі,
І знов моя душа розквітне,
Коли я в рідному селі!