Як пояснити дитині, звідки беруться діти???

_____________________________________________
Кожен новий день приносить дітям новий досвід і породжує нові питання. Зрозуміло, що малята починають помічати відмінності між хлопчиками та дівчатками, потім – цікавитись власним тілом, а ще згодом настає час каверзного питання – «звідки я взявся».
Більшість батьків з острахом чекають цього, плануючи, як і що говорити. Та якщо дорослі переважно соромляться та ніяковіють, то для малечі це – таке саме питання, як і будь-яке інше. Тож налаштуйтеся відповідати невимушено, заздалегідь продумайте, які терміни ви будете вживати. Не бажано також замість відповіді давати малюкові книжку – мовляв, сам дізнайся. Книжка, присвячена цій делікатній темі, може бути в поміч, але лише після вашого пояснення та підкріплюючи його.
Отже, як відповідати, коли на вас дивляться ці великі невинні оченята? Відповідайте чесно. Казочки про лелек, капусту та крамниці, де продають дітей, не вирішать питання, але можуть згодом підірвати ваш авторитет та довіру до вас. Не лайте дитину за її допитливість. Не питайте: «А чому це ти цим цікавишся?». Дитя має знати, що до батьків можна звернутися з будь-яким питанням, а теми тіла, стосунків, сексу не можуть бути табу, інакше це обернется негативними наслідками у підлітковому віці.
Говоріть спокійним голосом, бо на інтонації дитина реагує більше, ніж на слова. Якщо вам дуже ніяково, ведіть розмову за спільною справою – наприклад, застеляючи ліжко чи накриваючи на стіл, щоби не дивитися дитині в очі. Підбирайте лексику, зрозумілу дитині відповідно до її віку. Зайва деталізація не потрібна: вона лише заплутає дитину.
Не треба відразу виливати на малюка весь багаж своїх знань на цю тему. Не відмовчуйтесь, але і не переборщіть. Дітям властиво питати про те, що їх зацікавило, між іншим, тож не обов’язково зручно вмощуватись у кріслі-гойдалці й розпочинати довгу бесіду. Якщо малюк запитав: «Мамо, а звідки я взявся?», можливо, йому буде достатньо короткої, але правдивої відповіді: «Із маминого животика». Якщо цікавість не пропала, можете розповідати далі.
А далі – про те, що дітки ростуть в спеціальному мішку, який знаходиться в животі (про мішок варто сказати, щоб не заплутати дитину – адже вона знає, що животик взагалі-то для їжі). Що ростуть вони із сім’я, як, наприклад, яблучко. Що сім’я це дає татко. І коли маляті стає вже мало місця у животику, воно народжується.
Так, цього може бути і цілком достатньо. Якщо дитина розпитує далі, розповідайте, використовуючи «дорослі» терміни, але без зайвих подробиць – лише механізм зачаття. Про секс можна сказати, що двоє людей дуже люблять одне одного, тому по-особливому обіймаються, щоби показати свою любов. Наголосіть, що таке роблять лише дорослі люди. І ні, показати тато і мама не зможуть, бо робити це можна лише наодинці.
Часто діти питають, як же дитина опиняється назовні? Молодшим діткам достатньо дізнатися, що приходить час, і малюк народжується. Старші ж мучаються питанням: лікар розрізає животика? чи мама випльовує немовля? Варто і тут дати чесну відповідь: мамин животик напружується і виштовхує маля через піхву. Мама від цього трохи втомлюється, тому кілька днів має полежати в лікарні. Це особливо актуально, якщо ви вагітні – тоді можете розповісти дитині, як росте братик чи сестричка, що він робить (плаває, смокче пальчик, усміхається, танцює), але не надто захоплюйтеся, щоби не викликати ревнощів. Запевніть дитя, що поки ви будете в лікарні, з ним побуде тато / бабуся / тітка.
Розмова з дитиною на «навколосексуальні» теми має бути відвертою і природною, на рівні дитини, без фальшивої скромности і без надмірних емоцій. М’яко розвінчайте міфи, які дитина почепила деінде (про лелек чи замочок на животику). Дайте зрозуміти, що в будь-який момент до вас можна звернутися і розпитати ще, але спробуйте пояснити, що це дуже особисті речі, про які краще говорити без сторонніх людей.