Предыдущая публикация
А ми були щасливі…
А ми були щасливі і не знали,
Що все може змінитися за мить,
А ми були щасливі... Розумієш?
Тоді ми думали, що так буде завжди.
А ми були щасливі, планували
Де саме, ми збудуємо наш дім,
Як назвемо дітей і ще не знали,
Що завтра вже не буде як колись.
Було все звично, дім , робота, друзі,
Щось не встигали, десь не берегли
Жили розмірено і геть не уявляли,
Що ми були за крок лиш, до війни...
Що було далі, смутно пам'ятаю,
Одна валіза, кіт і море сліз.
Як ми тоді домівку покидали…
А ти лишився, їхати не зміг,
Ти встав на захист рідної країни,
Бо як інакше? Це ж наш власний дім.
Я у безпеці, ти тепер на фронті,
Молюсь до неба, повернись живим!
І скільки мрій вже знищено війною,
І у скількох вже забране життя,
Та серце моє назавжди з тобою
Моя молитва, захистить від зла!
І цілий світ за нас, за нас з тобою,
Боротись будемо до перемоги, до кінця
І щастя, що відібране війною,
Ми відбудуємо! Попереду життя!
© Марія Скочиліс
Следующая публикация
Нет комментариев