Звивається стежиночка до рідного села,

Та найдорожча жилочка,де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів, що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика, якою дорожу.
Веде вона по споришах в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт, співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава, де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива від згадок і думок.
Село моє, мій дивосвіт колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло, що діялось-булось –
Моє найглибше джерело – село, моє село.