Предыдущая публикация
Зайшовши в радомишльську маршрутку, поспішив зайняти місце біля наших не байдужих радомишлян.
Як тільки рушили, то почалась розмова, в першу чергу говорили про Соболевського - брехунця, так охрестили "інформаційний вісник". Думок було багато, наприклад, якби робили якусь роботу, то її було б видно і не потрібен був цей "брехунець". По друге, вразило те, що друкувався він не в Радомишлі, а в Малині. Ну це зрозуміло, ніхто не здасть скільки примірників було насправді і який був відкат. Почув і комплімент в сторону Соболевського, в тім, що він має талант до заробітку грошей, на жаль не в громаду, а собі. Говорили про асфальт, який кладеться своїм і по блату, стелять аж до будинку, навіть на переферії, коли центр як після бомбардування. Сподобалось запитання однієї жіночки, а саме - "А ви бачили скільки ми платимо їм грошей? Три мільйони в рік". Якщо один на півставки, шестеро отримують біля 7 тис., то не тяжко підрахувати яку львину долю отримує міський голова і його підлабузники. Після цього на декілька хвилин розмова призупинилась, мабуть було тяжко про це говорити і чути, коли більшість не тільки в Радомишлі, а і по всій Україні бідують, а маленька частина жирує на повну. Після невеликої паузи почалась розмова про продаж приміщення старого суду. Одна жіночка сказала, що читала про пропозицію депутатів меншості про утворення дитячого центру, але міський голова відкинув цю пропозицію без обговорення. Розмову підтримав чоловік, котрий добавив, що Соболевський будучи депутатом сильно протягував продаж приміщення за 70 тис., з його слів отримав з цього навіть девіденти. Під натиском громади прокуратура зробила оцінку приміщенню. Ціна була збільшена оцінкою в 7.5 разів, більше 500 тис. грн., девіденти змушений був повернути. Під кінець своєї каденції Соболевський вирішив продати все, що залишилось в Радомишлі. Приміщення суду піде з молотка не більше чим за 100 тис. грн. Не складно уявити скільки лише з цієї угоди отримає міський голова.
Следующая публикация
Нет комментариев