Предыдущая публикация
В1861 р.
царем був підписаний маніфест про розкріпачення селян, хоча ця воля була без землі і селяни знову потрапили в кабалу . Але землю треба було давати і в Музичах потроху йшов поділ. Земля наділялась лише корінним жителям села. До наділу землі підлягали жонаті сини батька, які не мали свого господарства. Було оголошено, що за землю селянин платити викуп не буде. Наділено було 75 домогосподарів, а наділи називались надільні номери. (док. №4)
Господарі, які мали в господарстві робочу худобу, звалися тягловими номерами, а ті, які не мали робочої худоби-піші номери. На тягловий номер наділялось 12 десятин землі, а на піший номер-7 десятин землі. Коли йшов наділ землі, з війська прийшло 4 солдати, які відслужили 25 років військової служби. Солдатам наділили на краю села по десятині для садиби з вакантної землі. Це Пилипенко, Терещенко, Панченко і Холявко. Потомки цих людей і нині живуть на цих садибах.
Обробіток землі був примітивний: соха з залізним ралом, дерев’яна борона. Урожай збирали мізерний. Частина селян почала біднішати, а інша частина-багатшати. Багато чоловіків ходили на поденні роботи в Київ, на будівництво шосейних доріг, на розкорчовку лісу. Архівні дані розповідають нам про те, як жителі села Музич Іван Терещенко і Юхим Колумбед подали прохання поміщиці Залєвській, щоб та виділила землю на будівництво школи.(див. Док. №5)
Старожили пам’ятають, що в 1913 р. через село Музичі проїжджав цар Микола II. Відомо, що в цей час проходили армійські маневри, на які приїздив цар.
Із спогадів жителя села Музичі Оголенка Івана Васильовича: "Чекали, що з Ясногородки через Музичі буде проїжджати цар Микола II. Ось і проїхали декілька військових карет. Голова села Захаренко Тодось Фокієвич зустрів царя хлібом-сіллю. Цар вийшов з карети, прийняв хліб і карета у супроводі вершників поїхала далі.
Следующая публикация
Нет комментариев