Предыдущая публикация
Думаю , багатьох нас накриває зараз «синдром лютого»- максимальна тривожність, передчуття важких випробувань і подій, невідомість і усвідомлення несправедливості світу.
Так було в 2014, 2015, 2022, коли відчуття загрози висіло в повітрі і не давало дихати.
Останні тижні українське суспільство і українська влада дізнаються з іноземних медіа, про переговори, що йдуть за нашою спиною. Конʼюнктура світу стрімко змінюється, ми є свідками нової геополітичної реальності. Світ боїться цієї реальності і всі країни сьогодні зосереджені на тому, як це вплине на їх безпеку і економіку.
Все це відкидає війну в Україні на другий план, а Росія планує по максимуму використати сценарій «втоми від України». Порушено ключовий принцип- нічого про Україну без України.
Все , що зараз відбувається за нашими спинами- результат не лише зовнішніх факторів, інфантильності світових лідерів, і сценарію « швидкого завершення війни». Це, на жаль, і закономірний результат провальної дипломатії команди Зеленського , яка три роки носилася з кримськими платформами, самітами миру, безпековим угодами, розмиваючи меседжі і увагу наших партнерів і втрачаючи час. Сварилася з партнерами і не побудувала нормальних комунікацій з американцями.
На виході всі ці формули миру і плани незламності зникли навіть з риторики самого Зеленського і його 5 менеджерів. Вже ніхто не говорить про безальтернативність формули миру.
Росія по максимуму використає сценарій «втоми від України». На жаль, Москва виходить з міжнародної ізоляції. Питання не лише в зустрічі в Ер-Ріяді. Путін ще до початку мирних переговорів може отримати те, що в ультимативній формі давно вимагав від Заходу, зокрема зменшення американської присутності в Європі. США повертаються до політики ізоляціонізму, а стратегія відірвати Росію від Китаю призведе до зворотнього - посилення москви як столиці вісі зла і провокуватиме її і сателітів на нові конфлікти.
Путін вже підірвав єдність серед НАТО і ЄС, це дуже небезпечно. А українська влада підкидає дров в вогонь, підриваючи внутрішню єдність, воюючи з опозицією , мерами і бойовими командирами. Хоча очевидно, що цим він послаблює не лише країну, а й себе, напередодні найвідповідальніших і найскладніших переговорів.
Сьогодні українська державність під загрозою, мабуть, ще більшою, ніж в 2022 . Ми як держава , нікому не дозволимо торгувати нашими територіями і суверенітетом, ми маємо стати плечем до плеча і заявити світу цю позицію. Це потребує максимальної внутрішньої єдності. Україна - жертва! Ми ні на кого не нападали. Це нашу землю ворог топче і випалює вже 11 років, вбиваючи наших людей. Тому риторика партнерів про «українську кризу» і перекладання відповідальності обурює.
В цей час в світових ЗМІ все частіше звучать натяки, на які компроміси заради збереження людей і держави має піти Україна. При цьому питання відповідальності і покарання росії якось зникло з публічного простору. Це в голові не вкладається- вбили сотні тисяч людей, знищили десятки міст і сотні селищ, невже таке можна пробачити і говорити про можливе помʼякшення санкцій, вихід з міжнародної ізоляції? Це нагадує захоплення Гітлером в 30рр, коли вже диміли труби крематоріїв, а західні політики продовжували тиснути йому руку.
Після мюнхенської безпекової конференції активізувалися розмови про припинення вогню, вибори в Украіні і потім безпекова угода. А де тут гарантії безпеки для України? Де тут про справедливий мир і покарання росії? Ми чуємо про українські надра, якими маємо заплатити за надану допомогу. Й ні слова про репарації за страждання українців і заморожені російські активи, які мають покрити видатки партнерів за їх допомогу Києву.
Чим сильніше будуть ЗСУ, тим сильнішою буде наша переговорна позиція. Ну не можна зараз витрачати 1 млрд на аферу з Хмельницькою АЕС. На цьому критичному етапі ми повинні всі гроші інвестувати в Армію, аби вижити. Як і не можна витрачати 300 млн на аферу з кораблями - електростанціями, 130 млн на мерію Ізюму і інші корупційні схематози… Ми вже кілька років говоримо про кричущу управлінську кризу в державі і Армії.
Треба змінити і посилити канали комунікації з командою Трампа, ну не сприймають там 5 ефективних менеджерів. Час Зеленському зібрати велику дипломатичну нараду не з братвою в мʼятому псефдокамуфляжі, а тих, хто має досвід переговорів з РФ. Хто ввійде в Україну переговорну команду- це питання критичне.
Максимальна активізація діалогу з ЄС, який прокидається від летаргічного сну і нарешті усвідомлює рівень безпекових загроз перед континентом.
Але ключове- українська влада має виконати власне домашнє завдання. Вигнати взаший з Банкової авторів сценарію розколу суспільства, припинити війну проти опозиції, відмовитися від фактичної коаліції з ОПЗЖ, які радо проголосують будь який сценарій Москви під виглядом «миру», створити проукраїнську патріотичну більшість і уряд порятунку. Нинішній уряд не лише інтелектуально неспроможній вивести країну з кризи, але й причетний до злочину- фальсифікації документів для РНБО і політично вмотивованих переслідувань опонентів.
Часу - обмаль, мова дійсно йде про дні і тижні.
Ірина Геращенко
Следующая публикация
Нет комментариев