Предыдущая публикация
Олексій Петров ©
І бойового генерала Юрія Галушкіна, лицаря ордена Богдана Хмельницького, також кинули… за ґрати.
Я багато чув про якесь десантне братерство. Про те, що «Десант своїх не кидає». І ось мені хочеться спитати у теперішніх та колишніх легендарних комбригів, бойових полковників та генералів, які знають Алімовича ще з чотирнадцятого… «А ви чого мовчите? Нема чого сказати? Немає слів на підтримку генерала Юрія Галушкіна? Страшно опинитись поруч? (Так з таким підходом, це лише справа часу). Чи ромби на погонах набагато важливіші за те саме десантне, марунове братерство»?
Де ви, побратими Алімовича? Невже ви не охуїв@їте від всього цього йоб@ного цирку? Десант своїх не кидає? Чи все ж таки кидає і все залежить виключно від перспектив подальшого карʼєрного зросту?
p.s. Юрій Алімович, в 2019 році я мав честь потиснути Вашу руку! Бачив на власні очі ваше ставлення до десантників та їх відношення до вас. Тримайтесь пане генерале! Ті, хто сьогодні за власні пр@йоби (які коштують країні сотні тисяч життів її громадян), кидають військових за ґрати, колись поміняються із ними місцями!
(Буду вдячний за репост)
Следующая публикация
Комментарии 1