Предыдущая публикация
https://www.youtube.com/watch?v=0L5L7NLCxF4 Люблю Тебе, Спасителю мій милий,
Й з цілого серця жалую за те,
Що ворогам Твоїм додав я сили,
Щоб розпинали тіло пресвяте.
Прости мене, Ісусе милосердний,
За всі гріхи, що кривди завдали
Тобі Святому... Нині я усердно
Молитимусь, щоб слави і хвали
Тобі одному лиш слова звучали...
І хай мізерна жертва ця моя
На користь душ, що в горі і печалі,
А коло них вже втішуся і я. https://www.youtube.com/watch?v=ZCUs2NvPELs
https://www.youtube.com/watch?v=0L5L7NLCxF4 Люблю Тебе, Спасителю мій милий,
...Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 3
Моя VIA DOLOROSA
Жорстокий свист бича, що рве невинне тіло...
Удар, іще удар, безжалісна рука
Замахується знов, нестримно й знавісніло,
Збираючи в кулак всю дику лють гріха.
А очі не мовчать: тваринна спрага крові
І пристрасна любов в дуелі двох облич!
І розсікає свист завмерлу тишу знову.
І заганяє в плоть залізні кігті бич.
Знайомий силует, загорнутий в сутану...
Зажди-но, хто ти? Стій! Назви своє ім`я!
Людина ти чи звір? Дай хоч на мить погляну,
Відкрий своє лице! О, Господи! Це ж я...
“Вклонімося царю!” - Насмішки і знущання.
Удари по щоках. Приниження і біль.
Злобо, в твоїх очах я бачу здивування:
Хтось явно програє невидимий двобій.
В терновому вінку, в червоній багряниці...
Та витримає хто зеніт Твоїх зіниць?!
Безпомічно тремтять розлючені убивці.
В агонії брехня безсило пада ниць.
Розпалюється гнів, помножений на натовп.
...ЕщёГосподь несе хреста, продовжуючи шля
Моя VIA DOLOROSA
Жорстокий свист бича, що рве невинне тіло...
Удар, іще удар, безжалісна рука
Замахується знов, нестримно й знавісніло,
Збираючи в кулак всю дику лють гріха.
А очі не мовчать: тваринна спрага крові
І пристрасна любов в дуелі двох облич!
І розсікає свист завмерлу тишу знову.
І заганяє в плоть залізні кігті бич.
Знайомий силует, загорнутий в сутану...
Зажди-но, хто ти? Стій! Назви своє ім`я!
Людина ти чи звір? Дай хоч на мить погляну,
Відкрий своє лице! О, Господи! Це ж я...
“Вклонімося царю!” - Насмішки і знущання.
Удари по щоках. Приниження і біль.
Злобо, в твоїх очах я бачу здивування:
Хтось явно програє невидимий двобій.
В терновому вінку, в червоній багряниці...
Та витримає хто зеніт Твоїх зіниць?!
Безпомічно тремтять розлючені убивці.
В агонії брехня безсило пада ниць.
Розпалюється гнів, помножений на натовп.
Господь несе хреста, продовжуючи шлях.
Звивається в серцях прадавній гріх затято,
Туманить чистий глузд в отруєних очах.
Я йду серед людей, гублюсь у протиріччях.
Цей внутрішній двобій... Він був в мені завжди.
Чому ж у цій юрбі знайомі всі обличчя?
Чому ці голоси подібні, як один?
Хто небудь поясніть, чому я всіх вас знаю!
Чи може хтось із вас мені відповісти?
Спиніться хоч на мить, я вас таки впізнаю!
Стривай! Та ти ж – це я! І ти! І ти! І ти!
Удар, іще удар! Рука тримає молот ―
Останній аргумент розтоптаного зла.
На Черепній горі зійшлись вогонь і холод,
Небесна височінь і пекла глибина.
Удар, іще удар… Так просто, без вагання…
О воїне, невже ти так до цього звик?
Хвилинку! Це чоло, ці жести, ця сутана,
Цей голос, ці слова, цей погляд з-під повік!
Куди ти? Зачекай! О не ховай обличчя!
Понура голова – лиш відповідь твоя?
Солдате, не тікай, поглянь мені у вічі!
Я так і знав, авжеж, ти – теж! І ти – це я...
Розп'ятий на хресті жорстокою юрбою,
Прощаючи усім лукаву, горду злість…
Я теж там був, Христе, сміявся над тобою.
З усміхненим лицем і з серцем, повним сліз.
Цим поглядом небес Ти обіймаєш серце,
Лихе і бунтівне, що так любило гріх.
Ти – зранений, блідий, засуджений до смерті,
Прибитий до хреста… Та все ж Ти – переміг.
Людина під хрестом. Вдихає повні груди.
Із поглядом ясним і чистим, як блакить.
Я знаю, хто вона. Підходити не буду.
Завмерла від добра, моя душа стоїть.
Дмитро Довбуш
Хресна дорога
Червона рута там зростала,
Де Кров Господня з ран стікала...
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Жахливий розпач серце студить.
Заціпеніли всі створіння,
Німий переляк стис сумління.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Як ваша совість жити буде?!
На глум і сміх Христа пустили,
Наругою і терням вкрили.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Чи є в вас розум й серце в грудях?!
Криваве Тіло аж здригалось,
Каміння плакало, здавалось...
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Згадаєте, як пізно буде...
Плюють, сміються — аж регочуть:
Ну, що їм Правда — чуда хочуть
Ті, що над Господом глузують,
А перед демоном плазують.
Назустріч Скорбна Божа Мати:
«Мій Сину, Ти ідеш вмирати...»
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Ви ж — не пилати, не іуди.
Під тягарем хреста безсило
...ЕщёПаде зболіле Боже Тіло.
О! Хрест покути і Любові
На Тілі, збитому до Крові.
Хресна дорога
Червона рута там зростала,
Де Кров Господня з ран стікала...
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Жахливий розпач серце студить.
Заціпеніли всі створіння,
Німий переляк стис сумління.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Як ваша совість жити буде?!
На глум і сміх Христа пустили,
Наругою і терням вкрили.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Чи є в вас розум й серце в грудях?!
Криваве Тіло аж здригалось,
Каміння плакало, здавалось...
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Згадаєте, як пізно буде...
Плюють, сміються — аж регочуть:
Ну, що їм Правда — чуда хочуть
Ті, що над Господом глузують,
А перед демоном плазують.
Назустріч Скорбна Божа Мати:
«Мій Сину, Ти ідеш вмирати...»
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Ви ж — не пилати, не іуди.
Під тягарем хреста безсило
Паде зболіле Боже Тіло.
О! Хрест покути і Любові
На Тілі, збитому до Крові...
Побожний Киринейський Симон
Ступає поруч з Божим Сином,
Несе дорогою скорботи
Той хрест важезний до Голготи.
Дорога болю, сліз дорога...
Жорстокий світ вбиває Бога...
Ще каяття до них прибуде —
Спаде з очей і душ полуда.
І лиш хустина Вероніки
Обтерла очі і повіки,
Чоло скривавлене і губи.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Єрусалимські доньки плачуть:
Хай Божий Син за все пробачить.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Вас плем'я правнуків осудить.
Беззахисний перед катами,
За що зневажений так вами?!
За що знущаєтесь, о люди,
Щоб потім бити себе в груди?!
Христові муки пам'ятає
Червона рута, що зростає,
Мов краплі крові по Вкраїні,
І плачуть, плачуть люди нині...
О! Що ви робите?! О люди!
Чи є в вас розум й серце в грудях?!
Опам'ятайтесь, помоліться!
1 від гріхів тяжких звільніться.
Надія Кметюк