Ноччу фарбуе лістоту фарбаю той свабоды, што льецца з сэрца народу...Хочаце цішыні-зайдзіце ў восень....
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 7
Я дякую Богу за
ще одну осінь,
За стрічку сріблясту
в моєму волоссі,
За стоптані туфлі,
за зношені плáття
За жменьку золи
із кохання багаття.
За вéсну, що вже
недосяжно-далека,
За літо, що в вирій
поніс вже лелека,
За душу, якій ще
не віриться й досі,
Що вогники айстр вже
запалюють осінь.
Змолочене жито вже
й зібрана гречка,
Хитається буднів
похмурих вервечка.
Між тиском і кавою
йде суперечка,
А у косметичці —
рецепти й аптечка.
На пару з безсонням
частішають ночі
І без причини —
заплакані очі,
Уже не зозуля —
сорока скрекоче
А вперта душа в осінь
вірить не хоче.
А вперта душа
заблукала у літі,
Де спів солов'я і
веселка в блакиті,
Де щастя п'янке й міцно
з'єднані руки,
Де серце не знає
ще болю розлуки.
Блукає душа моя
в юності й досі.
Гукаю — крик губиться
в різноголоссі...
З сріблястою
стрічкою
смутку в волоссі
Іду зустрічати життя
свого Осінь...
Холóдить роса ноги
стомлені, босі.
Я дякую Богу...
За Літо...
За Осінь...
© Ольга Грейнер Савич