Дорога все відходить вдаль,

і вже частіше за собою,
гостріше відчуваю жаль -
все менше тих, хто був зі мною.
Довіри вже нема тим дням,
які ще радість так дарують,
бо в душу лиш тремтливий щем,
сльозу, як осінь плід приносить.
Торкаюся душі щораз
отими втомлено думками:
все найцініше вкрав мій час,
а залишив мене з боргами.
***Б. Книш**24.06.2016