Кричить від болю душа
і плаче серце в тузі...
А як сьогодні рана та?
Скажіть по-правді мені, друзі!
Невже зажила? Не болить?
Бо в мене більше ще щемить!!!
Та серце рветься із грудей,
Що нас не мають за людей.
Продовжують наш РІД вбивати
І Отчу землю спопиляти...
А ви, спокійно йдете спати...
"Баблом" кишені набивати,
Чи грішну душу розважати...
Сьогодні хочу всіх спитати:
- Як ті кайдани розірвати,
котрі серця скували в кригу???
А хлопці там, в червонім снігу,
Стоять життям за Україну,
Стоять за нас і за РОДину!!!
Багато з них вже відстояли -
З життя у вічність позлітали.
Щодня туди ще відлітають,
І на землі сиріт лишають.
А ми кажем - Героями стали...
Чи ж належну їм шану віддали?
Чи такою є вартість життя?
З того світу нема вороття!!!
Їхні душі мандрують світами,
Та Енетрія тут, поміж нами.
Вона будить і кличе до дії,
Щоб не знищили нас лиходії.
Герої живі! Бо Душа не вмирає,
А Сила Їх Духу Життям надихає.
Та скільки ще має тих Душ відлетіти???!
Щоб вашу свідомість до дії збудити,
Щоб черствість, байдужість в серцях розтопити,
І рабську захланність людців зупинити...
Я навіть слів не можу відшукати,
Щоб біль душі моєї передати.
Не знаю, що мені робити,
Щоб лід у душах розтопити?
Як з летаргії розбудити???!
В тій довгій сплячці, нам не жити!!!
У сні немає майбуття!
Прокиньтесь, люди!!! До ЖИТТЯ!!!
Дарія Склярик, Лондон, 18.02.2017
@ Дарія Склярик,
"Растр-7", Львів, 2017
Cвітлина із соцмережі
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев