Предыдущая публикация
Аналіз сутності мораторію на продаж сіль- ськогосподарських земель,
вироблення пропозицій щодо доціль- ності його існування у сучасних українських
реаліях.
Для досягнення
зазначеної мети у процесі дослідження перед- бачається вирішити наступні
завдання:
§ визначити сутність та зміст мораторію на
продаж сільсько- господарських земель;
§ встановити об’єкти мораторію, а також
коло суб’єктів, на яких він розповсюджується;
§ проаналізувати позитивні та негативні
наслідки існування мораторію на продаж сільськогосподарських земель, позиції
про- Правове регулювання економіки. 2014. № 14 286 відних науковців у
галузі земельного та аграрного права із даного питання;
§ сформувати авторські
висновки та розробити пропозиції щодо доцільності подальшого існування
мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Викладення
основного матеріалу.
Чинне земельне законо- давство відносить до категорії
сільськогосподарського призна- чення ті землі, основне цільове призначення яких
– використання у сільськогосподарському виробництві. Відповідно до ст. 22 ЗК України
землями сільськогосподарського призначення визнають- ся землі, надані для
виробництва сільськогосподарської продук- ції, здійснення сільськогосподарської
науково-дослідної та на- вчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої
інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків
сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Придатність
земель для використання у сільському господарс- тві встановлюється на підставі
даних державного земельного ка- дастру (бонітування ґрунтів, облік кількості та
якості земель то- що) органами, які погоджують, здійснюють експертизу та
затверджують відповідну землевпорядну документацію (ст. ст. 118, 123, 186 та
ін. ЗК України). На відміну від інших категорій земель, які використовуються
го- ловним чином як просторово-територіальний базис для розміщення відповідних
об’єктів (населених пунктів, промислових підприємств, об’єктів транспортної та
інженерної інфраструктури тощо), землі сільськогосподарського призначення є
основним засобом виробни- цтва у сільському господарстві (засобом виробництва
продуктів ха- рчування, кормів для тварин і сировини для суміжних галузей про-
мисловості). Це є головною особливістю зазначеної категорії земель та зумовлює
встановлення особливого правового режиму викорис- тання, запровадження
різноманітних засобів охорони сільськогос- подарських земель, підвищення
родючості ґрунтів, а також недо- пущення вилучення їх з сільськогосподарського
обігу. Мораторій (заборона) на відчуження земельних часток (паїв) був
запроваджений іще Законом України «Про угоди щодо від- чуження земельної частки
(паю)» від 18.01.2001 р. (нині втратив чинність). Закон тимчасово забороняв
укладати угоди щодо купі- влі-продажу, дарування земельної частки (паю), або
іншим спо- собом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спа-
дщину та при викупі земельних ділянок для державних і Правове регулювання
економіки. 2014. № 14 287 громадських потреб. Мораторій мав діяти до
врегулювання по- рядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну
ча- стку (пай) Земельним кодексом України. Втім, з прийняттям Земельного
кодексу України від 25.10.2001 р. зазначений мораторій не тільки не був знятий,
а на- впаки, п. 15 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України забо- ронив
відчуження не лише земельних часток (паїв), а й земельних ділянок для ведення
селянського (фермерського) господарства та іншого товарного
сільськогосподарського виробництва. Спочат- ку заборона мала діяти до 1 січня
2005 року, проте згодом Зако- нами від 06.10.2004 р. та від 19.12.2006 р. дія
мораторію була продовжена, а Законами від 03.06.2008 р. та від 20.12.2011 р.
мо- раторій фактично був зроблений безстроковим, оскільки його строк було
продовжено до набрання чинності Законами України про державний земельний
кадастр та про ринок земель. На даний час, згідно останніх змін, запроваджених
Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від
20.11.2012 р. [9] положення про мораторій сформульовані наступ- ним чином (п.
15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України): До набрання чинності законом
про обіг земель сільськогоспо- дарського призначення, але не раніше 1 січня
2016 року, не допу- скається: а) купівля-продаж земельних ділянок
сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім
вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим
способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення
(використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та
юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних
часток (паїв) для ведення особистого селянського гос- подарства, а також
земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки
на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних
ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення
(використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод
про розподіл продукції для здійснення діяльно- сті за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження зазначених земельних ділянок та
земельних часток (паїв) запроваджується за Правове регулювання економіки. 2014.
№ 14 288 умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогоспо-
дарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в поряд- ку,
визначеному законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії
заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження цих земель- них
ділянок та земельних часток (паїв) в частині їх купівлі- продажу та іншим
способом відчуження, а так само в частині пе- редачі прав на відчуження цих
земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту
їх укладення (посвідчення). Як вбачається із даних положень, мораторій
поширюється на відчуження таких видів земель сільськогосподарського призна-
чення: земельних ділянок державної та комунальної власності; земельних ділянок
приватної власності, наданих для ведення то- варного сільськогосподарського
виробництва (зокрема, фермер- ського господарства); земельних ділянок,
виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для
ведення осо- бистого селянського господарства; а також земельних часток (паїв).
При цьому під мораторій не підпадає відчуження таких видів земель
сільськогосподарського призначення, як землі, на- дані громадянам на підставі
ст. 121 ЗК України для ведення осо- бистого селянського господарства та
садівництва. Мораторій не поширюється на відчуження земель сільськогосподарського
при- значення на підставі договору міни, за умови, що обидві сторони за
договором міни відчужують земельні ділянки. Крім того, мо- раторій не
поширюється на такі види переходу права власності на землю, як успадкування
ділянки за законом чи заповітом, вилу- чення (викуп) земельних ділянок для
суспільних потреб, а також у разі звернення стягнення на земельну ділянку за
рішенням суду [4, c. 21–22]. Зазначені обмеження стосуються лише земель
сільськогоспо- дарського призначення і не поширюється на інші категорії земель
України. Вони пов’язані, по-перше, з обмеженістю земельних площ
сільськогосподарського призначення; по-друге, з великою цінністю та
стратегічним значенням сільськогосподарських зе- мель; по-третє, з не
відпрацьованістю механізму грошової оцінки земельних ділянок
сільськогосподарського призначення. Отже, шляхом прийняття низки законодавчих
актів держава Україна починаючи з 2001 року позбавила власників земельних
часток (паїв), а згодом і власників окремих різновидів земельних Правове
регулювання економіки. 2014. № 14 289 ділянок сільськогосподарського
призначення права розпоря- дження ними. Разом із тим, як зазначають прибічники
мораторію на продаж сільськогосподарських земель [10], його скасування може
спри- чинити низку негативних явищ суспільно-економічного характе- ру, зокрема:
§ скуповування значних площ
сільськогосподарського при- значення фінансово-промисловими групами, що матиме
своїм наслідком «обезземелення» селян та утворення «латифундій» ла-
тиноамериканського типу з найманими працівниками;
§ відчуження селянами земельних ділянок
сільськогосподар- ського призначення за ціною, що є істотно нижчою за
економічно обґрунтовану;
§ концентрація значних площ
сільськогосподарського при- значення у власності фінансових установ (банків)
під час перехо- ду заставної землі у власність заставоутримувача;
§ виникнення явища «спекуляції» земельними
ділянками, ко- ли значні площі земель сільськогосподарського призначення ску-
повуватимуться фінансовими спекулянтами з метою подальшого їх перепродажу за більш
високою ціною, що призведе до зрос- тання вартості аграрної продукції і
спричинить інфляцію;
§ неконтрольована зміна цільового
призначення та урбаніза- ція сільськогосподарських земель. Водночас
існування мораторію на продаж сільськогосподар- ських земель не знаходить
підтримки у багатьох правознавців [11, с. 60–61], оскільки має цілу низку
негативних наслідків [6, с. 32–33]:
§ заблокована оптимізація землеволодінь і
землекористувань, що утворюються внаслідок паювання земель сільськогосподарсь-
кого призначення, стимулюються негативні явища землекористу- вання –
черезсмужжя, вкраплення, малоземелля, далекоземелля тощо;
§ селяни старших вікових груп та їх
спадкоємці не можуть реалізувати своє право власності на землю;
§ блокується створення великих, конкурентоспроможних
сільськогосподарських підприємств;
§ знижується кредитоспроможність
сільськогосподарських виробників через неможливість іпотечного кредитування. Зазначається,
що заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення є
шкідливою для економіки Правове регулювання економіки. 2014. № 14 290 держави в
цілому, оскільки через відсутність повноцінного ринку земель щорічно не
використовується понад 2 млн. га орних зе- мель [3, с. 65]. Статистика
свідчить, що використання земель сільськогоспо- дарського призначення є
гранично неефективним.
У сфері сіль-
ськогосподарського виробництва працюють близько 20% усіх за- йнятих в
економіці, що суттєво (у 3–7 разів) перевищує параметри зарубіжних країн. Так,
в Угорщині ця частка стано- вить 6,3%, у Чехії – 4,8%, Франції – 3,6% .Як зазна- чають науковці у галузі
земельного права, ці цифри свідчать, що альтернативи концентрації земель немає,
а задача держави – зро- бити цей процес якомога менш болісним для селян. Як зазначено
у ст. 14 Конституції України [1] «Право власності на землю гарантується. Це
право набувається і реалізується гро- мадянами, юридичними особами та державою
виключно відповід- но до закону», а згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України
«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власніс- тю,
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». У відповідності до
норм Конституції ЗК України у ч. 1 ст. 78 також встановлює, що «Право власності
на землю – це право во- лодіти, користуватися і розпоряджатися земельними
ділянками». Тобто власник земельної ділянки в змозі вирішувати її юридичну та
фактичну долю. Причому дана норма має загальний характер та не містить винятків
для власників тієї або іншої категорії земель, оскільки саме у ч. 3 ст. 22
Конституції України зазначено, що «При прийнятті нових законів або внесенні
змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав
і сво- бод». Втім, саме таке звуження відбулося при запровадженні мо- раторію
на продаж земель сільськогосподарського призначення. Відомий противник
мораторію на продаж сільськогосподарсь- ких земель А.М. Мірошниченко на своєму
сайті [13] зазначає, що обмеження чи навіть позбавлення власників можливості
розпо- ряджатися їхніми земельними ділянками фактично в багатьох випадках
означає позбавлення власника більшої частини благ, які могло б принести йому
здійснення права власності. Така ситуація матиме місце, скажімо, коли особа
володіє невеликою за площею ділянкою сільськогосподарського призначення, яку
економічно недоцільно використовувати за цільовим призначенням. Адже середній
розмір земельної частки (паю) в Україні складає 4 га. Водночас, за даними
Інституту аграрної економіки оптимальний Правове регулювання економіки. 2014. №
14 291 розмір господарства зернового та зерново-буряківничного на- прямів
становить 300–400 га, а при розмірі земельної ділянки ме- нше 55 га тваринництво
на ній буде збитковим ]. Подібна ситуація матиме місце, коли землевласник через
по- хилий вік (як відомо, переважна більшість власників земельних часток (паїв)
– особи пенсійного віку) не здатен самостійно обро- бляти свою
сільськогосподарську землю. У цьому разі єдиною можливістю отримати від свого
майна – земельної ділянки сіль- ськогосподарського призначення – нормальний
економічний ефект є продаж такої ділянки. Адже, як відомо, на сьогоднішній день
здача такої земельної ділянки в оренду не може компенсува- ти втрат від
неможливості продати ділянку, оскільки ставки оре- ндної плати за
сільськогосподарські землі є надто низькими. Дискусійним залишається питання,
як співвідноситься обов’язок іноземних фізичних та юридичних осіб відчужити зе-
мельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані ними у спадщину (ч.
4 ст. 81 та ч. 4 ст. 82 ЗК України) із встанов- леним мораторієм на продаж
сільськогосподарських земель. Приєднуємося до думки П.Ф. Кулинича, за якою на
вказані випа- дки мораторій не поширюється, виходячи із системного тлума- чення
ЗК України та з урахуванням ступеню пріоритетів, які за- безпечуються його
окремими нормами .Обґрунтованою
також видається позиція Т.О. Коваленко, що мораторій не поширюється на випадки
звернення стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення,
якщо таке стягнення здійснюється у рамках виконавчого провадження .
Висновки. Таким чином, на сьогодні питання
мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення залишається вкрай
актуальним і гостро дискутується не лише у наукових колах, а також серед
народних депутатів України та юристів-практиків. У статті наведені основні
аргументи прибічників та противни- ків мораторію на продаж
сільськогосподарських земель, дослі- джений його вплив на власників земельних
ділянок, земельних часток (паїв) та економіку держави в цілому, проаналізовані
мо- жливі наслідки скасування та продовження мораторію. На думку автора
мораторій на продаж сільськогосподарських земель суперечить ст.ст. 14, 22 та 41
Конституції України, вихо- лощує сутність права власності на землю, позбавляючи
власника не лише правомочності розпоряджатися своїм майном, а взагалі Правове
регулювання економіки. 2014. № 14 292 одержати нормальний економічний ефект від
своєї земельної ді- лянки чи земельної частки (паю). Не зважаючи на те, що
мораторій має тимчасовий характер, визначити момент, коли він буде знятий, і чи
буде знятий взагалі, не можливо.
Проекти закону
про ринок земель, про ринок земель сільськогосподарського призначення
розглядаються у Верховній Раді України вже багато років, вони неодноразово
ухвалювалися у першому читанні, а згодом передавалися на доопрацювання.
Вбачається, що рішення про знаття мораторію на продаж сільсь- когосподарських
земель лежить переважно не у юридичній, а у політичні площині. За таких умов на
думку деяких науковців перспективним видається звернення власників «підмора-
торних» земельних ділянок, а також земельних часток (паїв) до Європейського
суду з прав людини за захистом своїх прав .
Следующая публикация
Комментарии 1