Вже відцвіли строкаті чорнобривці

І пліт давно схилився на боки.
Ніхто не гладить більше по голівці.
Кудись у вирій понеслись роки.
І мальви не квітують край віконця –
Не сіє їх матуся навесні.
Якесь вже не таке й проміння сонця,
Не ніжно посміхається мені.
Затих і галас, і веселі співи.
Пішли вже найрідніші за межу.
Не будить вранці нас горластий півень.
Все це у пам'яті лиш бережу.
Усе змінилось, все перевернулось
Та у душі залишилось тепло.
Як би хотілось – все щоб повернулось
І знов забило рідне джерело.
Життя щоб вирувало знов у хаті
І все було так само, як колись,
Щоб маму було можна обійняти
І знов пісні щоб із душі лились.
Оксана Козак
06.01.2024