Предыдущая публикация
Як же мені болять дописи студенток театральних вишів, про домагання, з яким вони стикалися і стикаються досі.
Я пам'ятаю як це важко у 15 років. Як це важко у 17 років...
Коли ти наче і розумієш, що з тобою чинять злочин, але говорити страшно, навіть протидіяти страшно. І соромно.
І десь жевріє думка "А може в цьому світі дорослих це - нормально, а ненормальна - я?" 😢
Про деякі події і окремих людей я не можу говорити й досі
Про дещо ж говорити вже можу.
Хоча це ніяк не пов'язано з театром
Рік 2004й. Мені 15 років
Я навчаюся в "бурсі", навчаюся у вечірній школі і паралельно працюю на заводі у їдальні.
В їдальню ходять менти, ходять повії, ходять викладачі, ходять прості робочі.
Всі вони різні. Є люди надзвичайно приємні.
А є - виродки.
Щодня до нас на кухню, попри всі правила, заходить мент на ім'я Коля. Він має серйозне звання. Він постійно мене хапає і притискає до стіни, до столу. Він хапає мене за груди, він лізе руками під одяг.
Старі кухарки його ліниво женуть, сміюються. Кажуть "сядєш за малалєтку, палковнік"
А я просто плачу. Просто ховаюся
Але одного разу не витримую. Я мию посуд, він знову заходить у кухню, знову мене хапає і влазить руками під кофту, притискає до раковини, і я відчуваю всі його "наміри"
Б'ю його ліктем в живіт, посилаю на три літери..
Він рже. А керівництво верещить на мене, як навіжене! Що я хамка, що тупа дитина, що образила поважну людину, що мене ніколи не візьме ніхто на роботу і я піду на панель і потім ще "Ніколай тєбя с кпз витасківать будєт, дура"
І я мовчу. Просто плачу.
Просто мовчу вдома. Пишу все в свій щоденник
І мрію, щоб того Колю збила фура, або йому десь в переході перерізали горлянку. Нерідко я уявляю себе за кермом тої фури
Але. Життя триває. Дорослішаю
Таких "Коль" чимало. Я багато про що мовчу, щоденник згодом спалила
Та світ змінюється !
У ньому з'являються соціальні мережі
У ньому тобі нарешті дозволено говорити !
ДІВЧАТА, ХЛОПЦІ
Я ПРОСТО ХОЧУ ВАС ОБІЙНЯТИ
СКАЗАТИ, ЩО Я З ВАМИ. І БОГ З ВАМИ
І ...НІЩО НЕ ЗУПИНИТЬ ПРАВДИ, ЧАС ЯКОЇ ТЕЖ НАСТАВ
НЕ МОВЧИТЬ!
(Зі сторінки П.Кравченко) #Сумно
Следующая публикация
Нет комментариев