Предыдущая публикация
Вона втомилась - поспішала часто,
Багато встигнути хотіла за життя.
Тепер знайшла для себе трохи часу -
Для роздумів й німого каяття.
Сиділа мовчки, міряла очима
Все навкруги і слухала птахів.
....Згадала скільки було за плечима
Отих легких і нелегких шляхів.
Ціле життя враз пам'ять відтворила,
Згадала все, увесь земний політ.
Любила всіх, себе лиш не любила,
І в цьому був її найперший гріх.
Автор Марина Лавришин. #Я
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев