Предыдущая публикация
Добрі справи: "ГОВОРИТИ НЕ МОЖНА МОВЧАТИ"
А де би ви поставили кому у реченні вище? Що б обрали: мовчати про власну благодійність чи… навпаки, “увімкнути гучномовець” для добрих справ?
Чи справді добро любить тишу, “хороші справи роблять мовчки”, а благодійністю треба займатися лише інкогніто?
Вважаєте, що про свої добрі вчинки потрібно мовчати, бо ж говорити про власну щедрість чи доброту — це марнославство?
Та й узагалі – “робиш добрі справи – роби їх тихо, не хизуйся, а раз розповідаєш про це – то “заради піару”…
Але, якщо добро мовчатиме, що (ХТО) тоді говоритиме замість нього?
Як бути?
Чи можна мовчати про те, що доброго ви робите кожного дня: скажімо, допомагаєте притулку для тварин або ж присвячуєте кілька годин на тиждень спілкуванню та іграм із дітками чи літніми людьми у спеціальних закладах.
Чи можна розповідати про свою благодійність – вживу або у соцмережах?
А можливо, чим більше людей робить добрі справи й говорить про них, тим більше розширюється коло благодійників?
✅️ ВИСНОВОК: Говорити про свою благодійність - це рекламувати благодійність, це те ж саме, що й говорити "роби так, як я роблю".
(З інтернету)
Следующая публикация
Комментарии 1
Так чи ні?
Чи має благодійність бути анонімною ? Чи, може, про кожну добру справ у треба розповідати вголос? Чи дійсно добро любить тишу, а благодійністю треба займатися таємно? Чи можна розповідати про своє волонтерство, донорство, благодійність? Де межа між піаром та намаганням по-доброму зарядити інших на милосердя та меценатство?