Предыдущая публикация
Моя бабуся казала, що коли жінці сумно, вона може заплести собі волосся в косу: так біль залишиться в пастці її волосся і не зможе досягти решти тіла.
І тоді смуток не досягне наших очей, тому що він змусить їх плакати, і краще буде не давати йому зупинятися на наших устах, тому що це змусить нас говорити неправду; щоб він не потрапив тобі в руки, – говорила вона мені, – тому що він більше підсмажить каву або залишить їду не смачною…смутку подобається гіркий смак..
Наше волосся — сітка, яка здатна вловити все: міцне, як коріння старого кипариса, і солодке, як піна ...
Не дозволяй меланхолії застати тебе непідготовленою, навіть, якщо твоє серце розбите.
Не залишай його в собі розпущеним волоссям... заплети косу.
Паола Клюг. #Ностальгія
Следующая публикация
Нет комментариев