Іде по світу українка... По вуличках старої Праги. Така звичайна. Гарна жінка. Спішить кудись. Думок ватага... Її впізнаєш з-поміж інших. У неї очі — два озерця солених сліз, печалей різних. І тýга, схована під серцем... Іде по світу українка... П’є чай в кав’яреньці Варшави. Душа її — як цвіт барвінку. Та доля не була ласкава... У неї крила за спиною. Молитва завше на вустах. Вона — нескорена війною... Вона — як перелітний птах... Іде по світу українка... В чужім Стокгольмі, чи в Брюсселі... Як на вітрах мала пір’їнка. Тендітна. Мила. Невесела. У неї коси — колосками. І вишиванка під плащем. Вона — найкраща в світі мама. Тільки у грудях часом щем... Блукають світом українки... Як ті пацьорки від коралів. Несуть красу і долю жінки. І купу наших «ритуалів». Із львівським шармом варять каву. Печуть найкращі в світі пляцки. Тримають стрій, дітей, поставу... Зганяють вроки і болячки. Пісень співають про калину. Вчать мови ( хочуть підкорити) І, часом, лаються (грамину) гуцульським славним ...ЕщёІде по світу українка... По вуличках старої Праги. Така звичайна. Гарна жінка. Спішить кудись. Думок ватага... Її впізнаєш з-поміж інших. У неї очі — два озерця солених сліз, печалей різних. І тýга, схована під серцем... Іде по світу українка... П’є чай в кав’яреньці Варшави. Душа її — як цвіт барвінку. Та доля не була ласкава... У неї крила за спиною. Молитва завше на вустах. Вона — нескорена війною... Вона — як перелітний птах... Іде по світу українка... В чужім Стокгольмі, чи в Брюсселі... Як на вітрах мала пір’їнка. Тендітна. Мила. Невесела. У неї коси — колосками. І вишиванка під плащем. Вона — найкраща в світі мама. Тільки у грудях часом щем... Блукають світом українки... Як ті пацьорки від коралів. Несуть красу і долю жінки. І купу наших «ритуалів». Із львівським шармом варять каву. Печуть найкращі в світі пляцки. Тримають стрій, дітей, поставу... Зганяють вроки і болячки. Пісень співають про калину. Вчать мови ( хочуть підкорити) І, часом, лаються (грамину) гуцульським славним колоритом. Ладнають обгорілі крила, щоб в день якийсь, (за всі відмінний) злетіти в небо. І щасливо в гніздо вернутись. До коріння... Людмила Галінська.
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
Комментарии 1
По вуличках старої Праги.
Така звичайна.
Гарна жінка.
Спішить кудись.
Думок ватага...
Її впізнаєш з-поміж інших.
У неї очі — два озерця
солених сліз, печалей різних.
І тýга, схована під серцем...
Іде по світу українка...
П’є чай в кав’яреньці Варшави.
Душа її — як цвіт барвінку.
Та доля не була ласкава...
У неї крила за спиною.
Молитва завше на вустах.
Вона — нескорена війною...
Вона — як перелітний птах...
Іде по світу українка...
В чужім Стокгольмі, чи в Брюсселі...
Як на вітрах мала пір’їнка.
Тендітна. Мила. Невесела.
У неї коси — колосками.
І вишиванка під плащем.
Вона — найкраща в світі мама.
Тільки у грудях часом щем...
Блукають світом українки...
Як ті пацьорки від коралів.
Несуть красу і долю жінки.
І купу наших «ритуалів».
Із львівським шармом варять каву.
Печуть найкращі в світі пляцки.
Тримають стрій, дітей, поставу...
Зганяють вроки і болячки.
Пісень співають про калину.
Вчать мови ( хочуть підкорити)
І, часом, лаються (грамину)
гуцульським славним ...ЕщёІде по світу українка...
По вуличках старої Праги.
Така звичайна.
Гарна жінка.
Спішить кудись.
Думок ватага...
Її впізнаєш з-поміж інших.
У неї очі — два озерця
солених сліз, печалей різних.
І тýга, схована під серцем...
Іде по світу українка...
П’є чай в кав’яреньці Варшави.
Душа її — як цвіт барвінку.
Та доля не була ласкава...
У неї крила за спиною.
Молитва завше на вустах.
Вона — нескорена війною...
Вона — як перелітний птах...
Іде по світу українка...
В чужім Стокгольмі, чи в Брюсселі...
Як на вітрах мала пір’їнка.
Тендітна. Мила. Невесела.
У неї коси — колосками.
І вишиванка під плащем.
Вона — найкраща в світі мама.
Тільки у грудях часом щем...
Блукають світом українки...
Як ті пацьорки від коралів.
Несуть красу і долю жінки.
І купу наших «ритуалів».
Із львівським шармом варять каву.
Печуть найкращі в світі пляцки.
Тримають стрій, дітей, поставу...
Зганяють вроки і болячки.
Пісень співають про калину.
Вчать мови ( хочуть підкорити)
І, часом, лаються (грамину)
гуцульським славним колоритом.
Ладнають обгорілі крила,
щоб в день якийсь, (за всі відмінний)
злетіти в небо.
І щасливо
в гніздо вернутись.
До коріння...
Людмила Галінська.