Предыдущая публикация
- У мєня абалдєнний вінаград, падхадіцє!
Захотілося кудись звалити і заховатися, але поруч малий, якого взяла в якості носильника торб, то ж…
- Українською або мовчки!
У жінки очі полізли на лоба. Значить, чує таке вперше. Клаааас! «Люблю» своє місто, нафаршироване какойразніцей.
- У мене син воює з 2014 року! Я не заслужила говорити, як хочу? - раптом починає кричати жінка.
- Ви маніпулюєте, дуже очевидно і дуже голосно маніпулюєте. Вашому сину - безмежна вдячність і шана, вам - сил і терпіння. Але цей факт жодним чином не скасовує обовʼязок надавати послуги виключно державною мовою.
- Мам, пішли, мам, пішли - переляканий від уваги звідусіль, скубає мене малий. Не знає дитя, що шикати на жінку, яку вже поперло - це кидати каністру пального у полумʼя.
Висмикнула свою руку з його пальців.
- До мене підходили і німці, і англійці. То що мені, німецьку вивчити? - кричить вона, до речі, чистою українською.
Навколо всі ятки з товаром покидали. Слухають.
- Ви можете з ними порозумітися українською. Але, якщо вам цікава моя думка, я би розмовляла усіма двомастами мовами світу, але півслова не промовила язиком вбивць і катів! Як вам не гидко? Не впадло як?
Коротше, хотіла взяти дві гілки винограду, на нервах взяла втричі більше, малий пірнув у натовп з виглядом «я не знаю цю скандальну тьотю», у мене ще довго тремтіли руки.
Вдома кажу йому:
- Ти сьогодні був свідком, як треба впрягатися у вкрай некомфортну ситуацію, аби відстояти свої права і змусити людину діяти згідно закону. Так, це неприємно, це вартуватиме тобі нервів, це зробить один на тисячу, але це необхідно робити. Бо поки наші хлопці боронять нас ззовні, ми профукуємо все всередині. Ні. Ми цього не робитимемо. Не ми.
Мовчить. Щось там думає. Але я рада, що він бачив і чув.
С.Самарська
Следующая публикация
Комментарии 1