Предыдущая публикация
Чи багато нам відомо зараз про Волинську трагедію, чи як її називають у Польщі "Волинську різанину"?
Про ці події 80-річної давнини можна узнати з багатьох джерел, як українських, так і польських. Всі джерела, що спираються на історичні документи, стверджують, що трагедія була взаємною, в якій приймали участь як вояки Армії Крайової з польського боку, так і вояки УПА з українського.
Єдине, в чому полягає незгода польських та українських істориків, це в кількості жертв з обох сторін. Але, здавалося б, це повинні між собою з'ясовувати історики. А до чого тут політики, тим більш рангу прем'єрів та президентів?
А справа в тому, що ця трагедія відбулася на землях Західної Волині, які частина поляків ще й досі вважає польськими. І бажання польської сторони поставити над могилами безневинних жертв саме польські хрести буде, на їхній погляд, нагадувати про те, хто в цій землі похований, а отже, кому вона історично належить.
При тому, сама Польща зараз володіє історично українськими землями, такими як Холмщина та Підляшшя. Володіє вона також і Східною Пруссією, Східною Сілезією, Східною Померанією, Ноймарком, тобто, історично німецькими землями.
І коли Дмитро Кулеба тільки нагадав про це натяком, згадавши про операцію "Вісла", коли 150 тис українців в 1947 році насильно переселили до цих бувших німецьких земель, це викликало з польської сторони оскаженілу реакцію.
У 2017 році Президент Порошенко зрозумів цей прихований польський реваншизм і тому категорично заборонив проводити перепоховання польских жертв на Волині. Не скасовано цю заборону і понині.
Зараз польські політики намагаються подолати цю заборону, скориставшись війною і скрутним становищем України. Чи така політика є дружньою та добросусідською? Звісно ж ні. Але сказати це вголос нинішня влада боїться, а владнати це дипломатично не здатна.
Shlomo Nagel #ІсторіяУкраїни
Следующая публикация
Нет комментариев