Предыдущая публикация
Не засуджуй мене.
Не суди.
Не кажи, куди рухатись далі.
Ти не знаєш моєї біди,
Ти не бачиш моєї печалі.
І в моїх безкінечних ночах
Ти не знайдеш причину безсоння.
Що за ноша на моїх плечах?
Що за очі зелено – бездонні?
Ти у душу так дико не рвись,
Можеш легко втопитись в безодні.
Ти у пам'ять мені не дивись,
Там є звірі, і часто – голодні.
Ти по моїх слідах не ходи,
Там бувають відкриті капкани.
Краще поруч зі мною іди,
І даруй мені свіжі тюльпани.
Краще міцно за руку візьми,
І дозволь мені жінкою бути.
Не засуджуй мене. Не суди.
Перед нами є тільки майбутнє.
Альбіна Смолянська
Следующая публикация
Нет комментариев