Предыдущая публикация
Пригости мене кавою, вечір,
Ароматно, в горняті рудому.
Я сьогодні спадаю на плечі
Цьому місту вогнів кольорових.
В сутінкові шпилі загадкові,
У розгойдані вітром каштани
Я вдивляюся тихо й казково,
Загорнувшись у плед вишиваний.
І без текстів. Без речень. Без слова.
Бо слова всі розчинні. А кава
У горнятку рудому чудова
І димкує з вечірнім туманом.
Може й завтра поглине безодня,
Бо від нині самотня я стала.
Все це завтра, а зараз, сьогодні
Є лиш вечір. Лиш місто. Лиш кава.
Тетяна Жернова
Следующая публикация
Нет комментариев