молися за нами, що ми до тебе прибігаєм! (3 рази)
Серце огортає смуток,
коли зустрічаєш таку людину,
яка не знає Марію!
На очі навертаються сльози,
коли бачиш таку людину,
котра не любить Марію!
о. Микола Романець
Погасли зорі. Дзвони відгули.
Пробила вже останняя година.
Ти до кінця пройшла земне життя
І поспішаєш до свойого Сина.
Поглянь, Пречиста, оком пресвятим
З висот небесних на оцю руїну,
Поглянь на цей знедолений народ,
Поглянь на закривавлену Вкраїну.
Свята Церква святкує багато празників у честь Пречистої Діви Марії. І справедливо. Бо по Ісусі Христі найбільша честь належить Пречистій Його Матері. Вона стерла голову людському ворогові, дияволові: Вона породила Того, що поборов смерть та пекло й відкрив нам Небесне Царство.
Та хоч усі празники Пречистої Діви Марії мають для нас велике значення, то Її Успення – найбільше. Коли Вона за життя заступалася за нас у свого Сина, то тим більше після смерті, як Мати Божа й Цариця неба, Вона перед троном Всевишнього заступається за тих, що за них Її Син дав своє життя.
Ось коротка історія Успення Пресвятої Богородиці:
Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і звістив від Її Сина Ісуса Христа час Її переходу до вічности.
Вона хоч вмерла, як кожна людина, однак по смерті перенеслася з тілом і душею до неба. Що Вона пішла з тілом і душею до неба, про це від хвилі Її смерті ніхто не сумнівався.
Наочними свідками Її смерті були Апостоли. Вони хоч порозходилися по всьому світові проповідувати Христову науку, то з Божого Провидіння всі зійшлися на Її похорон. Лише апостола Томи не було. Божа Мати бажала бути похована в Гетсиманії коло своїх батьків і Обручника Йосифа. Сам Христос видимо в супроводі Ангелів і Святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гимнів на своїх раменах занесли Її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. На третій день після похорону прибув і святий Тома. Він то дуже жалував, що не міг бути на похороні Божої Матері. Забажав побачити Її хоч у гробі, і пішов туди з іншими апостолами. Але як же всі зчудувалися! Коли відкрили гріб, він був порожній, лише чудовий запах наповняв його. Всі однодушно повірили, що Пречиста Діва була перенесена з тілом до неба, та й до сьогодні ціла Вселенська Церква у це вірить.
1 липня 1950 р. Папа Пій XІІ цілому світові урочисто проголосив: "Владою Господа нашого Ісуса Христа, святих Апостолів Петра і Павла і нашою власною повагою проголошуємо, заявляємо й окреслюємо, як Богом об’явлену правду, що Непорочна Діва Марія, сповнивши біг свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави”.
Діва Марія, як породила Христа Господа, мала 15 літ, з Христом жила 33 роки; св. Епіфаній каже, що Пречиста Діва пережила в Ефезі в домі св. Йоана Богослова ще 24 роки після смерті Ісуса Христа. Так мала б жити 72 роки.
Митрополит Андрей Шептицький такими словами возвеличує найбільший привілей Матері Божої: "Нема відправи, в якій не було би кілька, а то й кільканадцять молитов, якими християнська душа виявляє свою любов до Небесної своєї Матері. А щоб іще успішніше заохотити людей до тієї любові, Церква, так давніми установами, як і новими практиками, присвячує Пресвятій Богородиці цілі місяці. І так давньою передвічною установою цілий серпень присвячений ушануванню та любові Пречистої Богородиці – Її Успенню”.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев