Предыдущая публикация
гіпсова печера довжиною 40 км біля села Залісся Чортківського району Тернопільської області.
Спостерігається протягом року стала температура +10°C, відносна вологість коливається в межах 84–100%. У печері є невеличке озеро з прісною водою. Оселилася велика колонія кажанів.
Назва
Історія назви «Млинки» походить від щезнувшого хутора біля водяного млина, що був будований на безіменному струмку наприкінці XVIII — на початку XIX століть. Після того річку назвали Млиночки, а хутір, який виник неподалік – Млинки. У 70-ті роки XX століть хутір приєднали до села Залісся і назва «Млинки» пропала з карти. Лишилась лише пам'ять у назві печери.
Історія відкриття
Напочатку XX століття біля села Залісся місцеві жителі, видобуваючи гіпс для господарських потреб, вирубали в скелі нішу і натрапили на щілини та розколини, якими можна було проникнути глибоко під землю. Офіційно першим дослідником цієї печери став учитель Михайло Біль із сусіднього села Угринь, який 1960 року із своїми учнями пройшов більше сотні метрів центральною частиною лабіринту. Після цього тернопільські спелеологи дитячої екскурсійно-туристичної станції на чолі з В. О. Радзієвським та Ю. Л. Зімельсом здійснили 5 експедицій впродовж 1960—1963 років. Вони склали план ходів, здійснили опис печери, провели дослідження мікрокліматау, спелеофауни. За три роки було організовано шість експедицій, під час яких зафіксовано на плівці 9 750 м печери (її центральний і східний райони).
Перші екскурсійні групи в печері з'явилися на початку 60-тих років. Організаторами екскурсійних груп були Тернопільська обласна екскурсійно-туристична станція, обласна рада з туризму, станція спелеотуризму, обласний краєзнавчий музей. Також відвідували печеру окремі групи працівників різних підприємств, студенти. Чортківські клуби «Троглодіт», «Гном» встановили двері на вхід в печеру.
З середини 80-х років починається новий етап дослідження. У 1984 році, новостворений спелеоклуб «Кристал» інтенсивно проводить пошукові роботи. У 1998-2001 роках дослідження печери продовжували спелеологи чортківського клубу «Кристал».
Ділянки
У березні 1966 року група спелеологів із Тернополя під керівництвом Б. Максимова, подолавши завал «Бар'єр Невідомості», відкрила новий (північний) район «Еврика». Лаз, через який проповзють в цей район, назвали «Чортовим горлом».
Влітку 1966 року тернопільські спелеологи В. Апостолюк, В. Старичков, Я. Семенців та Л. Козерід пройшли завал «Дитяча роспора» на заході центральної частини печери і відкрили «Лабіринт Шукачів» (західний район).
Зал «Казка» був відкритий Ю. Л. Зімельсом.
У 1973 році чортківські спелеологи, розібравши завали ходу «Кочерга», пройшли в просторі галереї «Дикого Заходу».
Восени 1980 року експедиція спелеологів клубу «Поділля» спільно з київськими і чортківськими спелеологами зняла на плівку нові, раніше не відкриті райони печери. Результатом спільних робіт було досліджено 17 км 100 м печери. Перезняту весь відомий на той час лабіринт.
На північній частині печери в районі «Еврика» Чортківськими спелеологами була прокопана висипка і знайдено продовження району, яке отримало назву «Ластівчиний хвіст».
У березні 1985 року новостворений спелеоклуб «Кристал», розібравши завал низької зали «Прес», відкрив район «Перемога» довжиною до 2 км — В. А. Снігурта та Р. Букалюк.
19 січня 1986 року одна з груп, очолювана В. Снігуром, проникла в новий район «Мирний», а в червні цього ж року прокопано хід у район «Ранковий» — В. Крючков, В. Снігур.
1 січня 1987 року київські спелеологи випадково відкрили район, що отримав назву «Новорічний».
У 1988 році чортківці під керівництвом В. Снігура віднайшли продовження лабіринту «Перемога» — «Забутий» та «Полтавський». Полтавчани (Ю. Касьян) виконали топографічну зйомку, давши назву «Полтавському».
29 вересня 1990 року група спелеологів з Чорткова (В. Снігур, В. Компанієць, Г. Мизина) на заході печери відкрили новий двокілометровий район «Щасливий».
У березні 1996 року з допомогою тернопільського спелеолога С. Єпіфанова пройдено щілину на заході цього району і відкрито його продовження — район «СТП» (за першими літерами імен першовідкривачів).
У січні 1998 року спелеологи з Полтави під керівництвом Ю. М. Касьяна знайшли район «Різдвяний».
Знайдені невеликі продовження в різних районах печери під керівництвом Р. Кардинала та В. Снігура — «Мобільний», «Лимон», «Молодіжний», «Торба».
Следующая публикация
Комментарии 1
дуже шкода що народилася і виросла в селі а в печері ніразу не була