Предыдущая публикация
Коняча голова з полум'ям (з розповіді селян)
Селяни Іван і Степан провели невелике дослідження і дізнались, що за історичними фактами біля старого мосту розбійники промишляли на дорогах і грабували вози знатних людей. Вони також дізналися про відповідне місце, у якому закопаний скарб, якій належав розбійникам. І тоді вони вирішили здійснити пошук. Чоловікам розповіли, що на скарбі було закляття і при розкопках розмовляти не можна, і копати скарб можна тільки у ночі після 00.00 годин при повному місяці. Іван і Степан у відповідний час зібрались і виїхали на возику. У зав'язку з тим, що не було на кого залишити малу дитину, Іван взяв її з собою. Вони доїхали до урочища , а далі почався густий ліс, тоді вони коника і возика з дитиною залишили і пішли пішки. Знайшли той завітний дуб, від нього зробили десять кроків вправо, а потім десять на схід і почали копати. Копали, копали, нічого не має! В цей час дитина заплакала, і Іван побіг заспокоювати.
- Не плач, синку, не треба тужити .- казав тато. -Скоро радість буде! Коли дитини замовкла, то Іван почув переляканий голос Степана : “Іванчик , золото!” , а потім бачить Степан побіг по лісу з божевільним криком “А-а-а-а-а”. Кінь в той час здригнувся і заржав і як рвоне , що Іван ледве встиг навозика заскочити.
Степана не було тиждень в селі, де був невідомо нікому. Прийшов майже голий і мовчав місяць. Коли його психічний стан покращився, то він розповів, що коли докопався до чогось твердого і вдарив лопатою декілька разів, то вирвалось полум'я у вигляді конячої голови і про шипіло, як змія “Золото?” Ось така історія була у селі. Але що за скарб там був чи не було, так ніхто і ні дізнався
Следующая публикация
Нет комментариев