Предыдущая публикация
«Коли деспоти звертаються до терору, можна спати спокійно».
Станіслав Єжи Лец.
Від першого вибуху я прокинулася. Від другого зрозуміла, що це балістика, яку збивають.
На третьому році повномасштабного вторгнення, дуже чітко диференціюєш звуки, які повинні викликати страх й паралізувати свідомість.
Я закуталася в ковдру й вийшла у загальний коридор свого будинку, ближче до ліфтів. Там вже були сусіди й заспані діти.
Враховуючи, що тероризм — це механізм залякування, заснований на страху, то я вже чітко знала, що буде далі. Люди боялися. Дуже боялися. А страх є найдієвішим механізмом для маніпуляції свідомістю. Адже страх — це найдавніше з почуттів, який примножує розмір небезпеки, тому в нашому мозку могутність ворога багаторазово збільшується. Ще й вибрано «правильний» час. Коли кількість гормону кортизолу найвища. І ось під впливом різкого пробудження й почуття страху, гормон кортизол розпочинає свою руйнівну дію. Як на наші внутрішні органи, так і на психіку.
Я бачила очі своїх сусідів, мені було неймовірно страшно також, але я правильно дихала й чекала. І ось розпочалося.
Розпочалася руйнівна дія страху…
Люди нервово ходили вздовж коридору, в когось тремтіли руки, шестирічна дитина почала плакати, обличчя були збуджені й бліді, лунали голоси — коли це скінчиться, як же це все набридло, нам все одно що буде, аби не обстрілювали, за що нам все це?
Я чомусь згадала наші соцмережі й примусила себе усміхнутися:
— Це закінчиться хвилин через двадцять, тому нам потрібно просто пережити ці двадцять хвилин. До речі, пропоную всім правильно дихати. Метод називається «квітка — свічка». Вдих — нібито нюхаєш запашну квітку, а видих — нібито задуваєш свічку.
— Свічки на тортику в день народження? — раптом спитала дівчинка й різко видихнула, витираючи сльози. — Я так задувала свої шість свічок й вони одразу згасли! В мене вийшло з першого разу!
У сусідів почали теплішати очі, а одна літня жінка з гумором промовила, що поки вона буде задувати свої сімдесят свічок, то повітряна тривога вже закінчиться.
Коли нас потроху відпустило почуття страху, то почало вмикатися критичне мислення. Загальний коридор гомонів. Люди розповідали про незламні Харков, Херсон й Запоріжжя, що постійно живуть під обстрілами. Згадували всі міста й містечка, що знаходяться безпосередньо на лінії бойового зіткнення, бажали витримки всім українцям, дякували ППО й нашим хлопчикам із ЗСУ.
А хтось навіть запропонував поставити кавовий автомат прямо в загальному коридорі й придбати маленькі стільчики, щоб всім було зручно.
«У вибуху немає терору! Терор тільки в очікуванні цього.»
Альфред Хічкок.
Не дочекаються!
Дякую тобі, ріднесенька ППО!
Переможемо! 🇺🇦
✍️ Наталія Яремчук.
Следующая публикация
Нет комментариев