Сьогодні, завтра, після... і завждИ!
Аби стрічали українські люди
Всі понеділки - мирні, без біди!
Аби про звук сирен ми вже забули
Й лиш від дощу шукали укриття!
Щоб смак життя по-справжньому відчули,
Солодкий смак той МИРНОГО ЖИТТЯ!
Щоб повернулись українські діти
З окопів тих, де зупинився світ...
Щоб вже змогли життю лишень радіти
При доброму здоров'ї до 100 літ!
Аби дружини й матері вже спали
Міцним, спокійним і солодким сном!
І телефонного дзвінка чекали,
Бо стигне вже вечеря за столом!
І щоб ніхто, ніхто, ніхто вже більше
Не відчував страшні ті почуття...
А вже страшніших не існує й гірших,
Бо мова йде про смерть і про життя...
І головне, і саме головніше:
Щоб вже не відчувати втрати біль!
О, Боженьку, нехай той мир скоріше
Обійме всіх й зігріє звідусіль!
Ще, Господи, заглянь у душі темні,
Впусти в них сонечко серед зими.
І вижени всі наміри нікчемні,
Тоді не буде, справді, в нас війни!
Хай понеділки просто надихають
Прожити тиждень і відчути те,
Що інші люди в світі відчувають -
Життя прекрасне, мирне і святе!
✍️ Катерина Доліба-Рябой.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев